ТзОВ «Інтеркабель» ство-
рене восени 2003 р. з метою
виробництва кабельно-провід-
никової продукції. Володіючи
найсучаснішим обладнанням і
новим майновим комплексом,
фірма може виробляти більш
ніж 1500 найменувань продукції,
в тому числі: силовий кабель з
напругою 0,66 та 1 КВТ, контроль-
ний кабель; провід алюмінієвий
чи мідний, інші види КПП.
Виробництво було розпочато
в кінці 2004 р. Підприємство
швидко збільшує обсяги реалі-
зації продукції і завойовує ринок.
Вже в 2005 р., пропрацювавши
лише рік на ринку КПП, підпри-
ємство завоювало 3-відсоткову
частку ринку.
Основними перевагами під-
приємства, які знаходять своє
відображення в зростаючих об-
сягах реалізації продукції, є:
- наявність найсучасніших
виробничих потужностей з по-
вним виробничим циклом;
- сформоване коло потуж-
них споживачів продукції;
- територіальне розташу-
вання на околицях Києва – одно-
го з найбільших регіонів-спожи-
вачів, тоді як основні конкуренти
— в південному регіоні. Зручне
розташування підприємства дає
змогу економити на транспорт-
них витратах, що при низькій
енергоємності нового облад-
нання дозволяє робити ціни
конкурентоспроможними;
В 2006 р. підприємство пла-
нує завоювати частку ринку в
розмірі 10%.
субота, 4 жовтня 2008 р.
ЗАТ «Галнафтохім» (м. Львів)
Успішна львівська торгова компа-
нія з продажу мінеральних добрив та
пестицидів, гумово-технічних виробів,
автомобільних шин, запчастин на авто- і
сільгосптехніку, привідних ременів.
ЗАТ «Галнафтохім» з 1993 р. займає
провідні позиції на ринку агрохімічної
продукції та мінеральних добрив Західної
України. Компанія має розгалужену власну
торгову мережу та штат працівників понад
300 осіб, що дає можливість ефективно
обслуговувати навіть невеликих клієнтів.
Обсяг реалізації продукції провідного в
західному регіоні постачальника сільгосп-
хімії за 2003 р. становив 50 млн. грн., за
2004 рік — 100 млн. грн. Обсяг реалізації
за 9 місяців 2005 р. — 89 млн. грн.
Довготривала співпраця з КРЕДО-
БАНКом дозволяє фірмі успішно розви-
ватися в жорстких конкурентних умовах,
впевнено дивитися в майбутнє і бачити
чітку перспективу свого розвитку.
http://ukr-industry.blogspot.com/
нія з продажу мінеральних добрив та
пестицидів, гумово-технічних виробів,
автомобільних шин, запчастин на авто- і
сільгосптехніку, привідних ременів.
ЗАТ «Галнафтохім» з 1993 р. займає
провідні позиції на ринку агрохімічної
продукції та мінеральних добрив Західної
України. Компанія має розгалужену власну
торгову мережу та штат працівників понад
300 осіб, що дає можливість ефективно
обслуговувати навіть невеликих клієнтів.
Обсяг реалізації продукції провідного в
західному регіоні постачальника сільгосп-
хімії за 2003 р. становив 50 млн. грн., за
2004 рік — 100 млн. грн. Обсяг реалізації
за 9 місяців 2005 р. — 89 млн. грн.
Довготривала співпраця з КРЕДО-
БАНКом дозволяє фірмі успішно розви-
ватися в жорстких конкурентних умовах,
впевнено дивитися в майбутнє і бачити
чітку перспективу свого розвитку.
http://ukr-industry.blogspot.com/
ЗАТ «Галнафтохім» (м. Львів)
Успішна львівська торгова компа-
нія з продажу мінеральних добрив та
пестицидів, гумово-технічних виробів,
автомобільних шин, запчастин на авто- і
сільгосптехніку, привідних ременів.
ЗАТ «Галнафтохім» з 1993 р. займає
провідні позиції на ринку агрохімічної
продукції та мінеральних добрив Західної
України. Компанія має розгалужену власну
торгову мережу та штат працівників понад
300 осіб, що дає можливість ефективно
обслуговувати навіть невеликих клієнтів.
Обсяг реалізації продукції провідного в
західному регіоні постачальника сільгосп-
хімії за 2003 р. становив 50 млн. грн., за
2004 рік — 100 млн. грн. Обсяг реалізації
за 9 місяців 2005 р. — 89 млн. грн.
Довготривала співпраця з КРЕДО-
БАНКом дозволяє фірмі успішно розви-
ватися в жорстких конкурентних умовах,
впевнено дивитися в майбутнє і бачити
чітку перспективу свого розвитку.
нія з продажу мінеральних добрив та
пестицидів, гумово-технічних виробів,
автомобільних шин, запчастин на авто- і
сільгосптехніку, привідних ременів.
ЗАТ «Галнафтохім» з 1993 р. займає
провідні позиції на ринку агрохімічної
продукції та мінеральних добрив Західної
України. Компанія має розгалужену власну
торгову мережу та штат працівників понад
300 осіб, що дає можливість ефективно
обслуговувати навіть невеликих клієнтів.
Обсяг реалізації продукції провідного в
західному регіоні постачальника сільгосп-
хімії за 2003 р. становив 50 млн. грн., за
2004 рік — 100 млн. грн. Обсяг реалізації
за 9 місяців 2005 р. — 89 млн. грн.
Довготривала співпраця з КРЕДО-
БАНКом дозволяє фірмі успішно розви-
ватися в жорстких конкурентних умовах,
впевнено дивитися в майбутнє і бачити
чітку перспективу свого розвитку.
ТзОВ «Львівхолод»
ТзОВ ТВК «Львівхолод» — мережа
гуртівень та підприємств роздрібної
торгівлі.
Загальна кількість працівників сягає
1500 чоловік, з них 700 працює на головно-
му підприємстві.
Основний вид діяльності головного
підприємства — гуртова та дрібно-гуртова
торгівля продуктами харчування і супутні-
ми товарами, асортиментний перелік яких
сягає майже 100 груп товарів, а номенкла-
тура — понад 10 тис. найменувань.
В структуру головного підприємства
входять дрібно-гуртовий сучасний магазин
самообслуговування загальною площею
1600 м2, створений за міжнародними
стандартами, з високим рівнем обслуго-
вування; також 15 підприємств роздрібної
торгівлі та громадського харчування, що
розташовані у місті Львові.
Створено 19 філій — підприємств
гуртової та дрібно-гуртової торгівлі в
районних центрах та містах обласного
підпорядкування Львівської області:
Трускавці, Сокалі, Бродах, Жовкві, Дро-
гобичі, Самборі, Перемишлянах, Сколе,
Стрию, Турці, Радехові, Кам’янці-Бузькій,
Новояворівському, Мостиськах, Жидачеві,
Золочеві, Миколаєві, Червонограді.
В структуру філій входять загально-
товарні склади площею понад 15 тис. м2
та мережа закладів роздрібної торгівлі, що
налічує понад 70 об’єктів.
Візитна картка компанії — продукція
під торговою маркою «Кухарочка», що
завоювала довіру покупців завдяки зба-
лансованому поєднанню ціни та якості.
На сьогодні під маркою «Кухарочка»
підприємство фасує:
- масло селянське;
- масло шоколадне;
- цукор;
- повний асортимент круп;
- панірувальні сухарі;
- борошно вищого ґатунку.
Із серпня 2004 року «Львівхолод» роз-
почав реалізацію нового проекту — «Доб-
рий господар».
Проект полягає у створенні мережі
магазинів самообслуги, спеціалізованих
на реалізації обладнання, устаткування та
техніки (в тому числі малогабаритної для
потреб села), а також товарів для дому
та відпочинку (рибальство, мисливство,
спорт-туризм).
На даному етапі магазини самообслу-
говування торгової марки «Добрий госпо-
дар» представлені такими відділами, як:
- тваринництво
- рослинництво
- малогабаритна техніка
- відпочинок
- садово-городній інвентар — інстру-
мент.
Кожна група включає широкий асорти-
мент товарів..
http://ubr.org.ua/
гуртівень та підприємств роздрібної
торгівлі.
Загальна кількість працівників сягає
1500 чоловік, з них 700 працює на головно-
му підприємстві.
Основний вид діяльності головного
підприємства — гуртова та дрібно-гуртова
торгівля продуктами харчування і супутні-
ми товарами, асортиментний перелік яких
сягає майже 100 груп товарів, а номенкла-
тура — понад 10 тис. найменувань.
В структуру головного підприємства
входять дрібно-гуртовий сучасний магазин
самообслуговування загальною площею
1600 м2, створений за міжнародними
стандартами, з високим рівнем обслуго-
вування; також 15 підприємств роздрібної
торгівлі та громадського харчування, що
розташовані у місті Львові.
Створено 19 філій — підприємств
гуртової та дрібно-гуртової торгівлі в
районних центрах та містах обласного
підпорядкування Львівської області:
Трускавці, Сокалі, Бродах, Жовкві, Дро-
гобичі, Самборі, Перемишлянах, Сколе,
Стрию, Турці, Радехові, Кам’янці-Бузькій,
Новояворівському, Мостиськах, Жидачеві,
Золочеві, Миколаєві, Червонограді.
В структуру філій входять загально-
товарні склади площею понад 15 тис. м2
та мережа закладів роздрібної торгівлі, що
налічує понад 70 об’єктів.
Візитна картка компанії — продукція
під торговою маркою «Кухарочка», що
завоювала довіру покупців завдяки зба-
лансованому поєднанню ціни та якості.
На сьогодні під маркою «Кухарочка»
підприємство фасує:
- масло селянське;
- масло шоколадне;
- цукор;
- повний асортимент круп;
- панірувальні сухарі;
- борошно вищого ґатунку.
Із серпня 2004 року «Львівхолод» роз-
почав реалізацію нового проекту — «Доб-
рий господар».
Проект полягає у створенні мережі
магазинів самообслуги, спеціалізованих
на реалізації обладнання, устаткування та
техніки (в тому числі малогабаритної для
потреб села), а також товарів для дому
та відпочинку (рибальство, мисливство,
спорт-туризм).
На даному етапі магазини самообслу-
говування торгової марки «Добрий госпо-
дар» представлені такими відділами, як:
- тваринництво
- рослинництво
- малогабаритна техніка
- відпочинок
- садово-городній інвентар — інстру-
мент.
Кожна група включає широкий асорти-
мент товарів..
http://ubr.org.ua/
«УЗЛІССЯ» – допомога вашому бізнесу
Туристично-відпочинковий комплекс «Узлісся» є одним з кращих відпо-
чинково-оздоровчих комплексів на Львівщині. Знаходиться у мальовни-
чій місцевості на березі природного озера поряд із лісом у с. Стрілки, на
хуторі Ріпище, що за 30 км від Львова.
Це чудовий заклад з сучасною відпочинковою базою, величезна територія
на березі природного озера, і чудове місце для проведення великих корпора-
тивних заходів.
До послуг відпочивальників — спальний корпус із сучасними номерами,
п’ять конференц-залів, ресторан і бар, спортивна кімната, піщаний пляж, чов-
ни і катамарани, баня, майданчик для волейболу, альтанка та багато іншого.
Чимало фірм, які прагнуть залиша-
тися лідерами ринку або ж зміцнити
свої позиції, регулярно проводять для
власних працівників навчальні семінари
та тренінги. Часто у менеджменту ви-
никає потреба в активному спілкуванні
зі своїми клієнтами, в обміні знаннями
й досвідом на спеціалізованих конфе-
ренціях. Організовувати такі заходи,
звичайно, найкраще за містом.
У готельно-відпочинковому комп-
лексі «Узлісся» можна чудово відпочи-
ти і провести необхідні для розвитку
фірми заходи. Генеральний директор
комплексу Петро ПЕТРИШИН (на фото)
погодився розповісти кореспонденто-
ві журналу про послуги «Узлісся».
Конференц-сервіс
— Розкажіть докладніше про пере-
лік конференц-послуг, якими можуть
скористатися бізнесмени.
— До конференц-сервісу готельно-від-
починкового комплексу «Узлісся» належить
транспортне обслуговування (доставка груп
до готелю й у зворотному напрямку), зустріч
гостей, бронювання залізничних і авіаквитків;
надання конференц-залів для проведення
семінарів, тренінгів, занять; організація пре-
зентацій, фуршетів та банкетів; планування
культурних та екскурсійних програм, а також
організація дозвілля і спортивних заходів.
Упродовж усього часу тривалості ва-
шого заходу вам не доведеться зайвий раз
перейматися вирішенням раптово виник-
лих питань або бажань. Про це потурбу-
ється менеджер конференц-послуг, котрий
перебуватиме з групою постійно.
— Які українські або іноземні фірми
уже мали змогу скористатися вашими
послугами?
— Серед найвідоміших гостей «Узлісся»
варто виокремити такі компанії: «Реєм-
ста-Україна», «Мері Кей», «Візит-Сервіс»,
«Львівська пивоварня», «Універсальна
Інвестиційна Компанія», «Амвей», Фонд
імені Конрада Аденауера, «Трістар»,
«Польфарм», «КИЇВСТАР», «UMC», банк
«Універсальний», КБ «ПриватБанк», чи-
мало клієнтів із Польщі, Чехії та Угорщини
та багато інших компаній.
Переваги та послуги
— У чому переваги вашого закладу
порівняно з аналогічними відпочинко-
вими базами на Львівщині?
— Готельно-відпочинковий комплекс
«Узлісся» розташований в екологічно чис-
тій місцевості, на березі природного озера
поряд із лісом.
Ми керуємося європейськими стандар-
тами обслуговування клієнтів. «Узлісся»
поєднало усе, що необхідне і чого потре-
бують ділові люди. Готель обладнаний ав-
тономною системою життєзабезпечення,
включаючи цілодобове постачання гаря-
чої та холодної води і централізованою
системою кондиціонування повітря.
Лише у нас є п’ять конференц-залів, які
дають змогу приймати одночасно понад
300 осіб, з можливістю проведення повно-
цінних конференцій, семінарів, тренінгів.
Загалом, у нас є 44 сталі двомісні номе-
ри, чотири сімейні, один напівлюкс та вісім
люксів. Загальна кількість гостей, які можуть
одночасно відпочивати, — 120 осіб.
Перспективи розвитку і співпраця
— Яким є ваше бачення подальшо-
го розвитку інфраструктури «Узлісся»?
Чи можете розповісти читачам про нові
проекти комплексу?
— Ми прагнемо бути найкращими у
своєму бізнесі. Для цього постійно пра-
цюємо над покращенням якості та уріз-
номанітненням своїх послуг, проводимо
навчання персоналу, добираємо лише
кращих працівників. Ми професійно задо
вольняємо потреби корпоративних клієн-
тів й пропонуємо за це помірні ціни.
До кінця 2006 року закінчимо будівни-
цтво поряд із готелем актово-виставково-
го залу на 200 місць. Це буде ще однією
родзинкою «Узлісся». Адже такого міні-
виставкового центру на базі готельного
комплексу в Західній Україні немає. Тут
відбуватимуться виставки та презентації
продукції і послуг провідних компаній.
Ми запрошуємо до співпраці тураген-
тів з усієї України й пропонуємо їм справді
гідні умови.
Впродовж найближчого часу ми залу-
чимо додаткові інвестиції для того, щоб за
кілька років стати кращою відпочинковою
базою Західної України. Уся наша коман-
да злагоджено працює над досягненням
цього результату, і динаміка росту свід-
чить сама за себе. Ми активно розвива-
ємося і допомагаємо у своєму розвитку
іншим фірмам.
Підготував Назар КОЛОДІЙ, додаток №2 до журналу Наше Кредо
чинково-оздоровчих комплексів на Львівщині. Знаходиться у мальовни-
чій місцевості на березі природного озера поряд із лісом у с. Стрілки, на
хуторі Ріпище, що за 30 км від Львова.
Це чудовий заклад з сучасною відпочинковою базою, величезна територія
на березі природного озера, і чудове місце для проведення великих корпора-
тивних заходів.
До послуг відпочивальників — спальний корпус із сучасними номерами,
п’ять конференц-залів, ресторан і бар, спортивна кімната, піщаний пляж, чов-
ни і катамарани, баня, майданчик для волейболу, альтанка та багато іншого.
Чимало фірм, які прагнуть залиша-
тися лідерами ринку або ж зміцнити
свої позиції, регулярно проводять для
власних працівників навчальні семінари
та тренінги. Часто у менеджменту ви-
никає потреба в активному спілкуванні
зі своїми клієнтами, в обміні знаннями
й досвідом на спеціалізованих конфе-
ренціях. Організовувати такі заходи,
звичайно, найкраще за містом.
У готельно-відпочинковому комп-
лексі «Узлісся» можна чудово відпочи-
ти і провести необхідні для розвитку
фірми заходи. Генеральний директор
комплексу Петро ПЕТРИШИН (на фото)
погодився розповісти кореспонденто-
ві журналу про послуги «Узлісся».
Конференц-сервіс
— Розкажіть докладніше про пере-
лік конференц-послуг, якими можуть
скористатися бізнесмени.
— До конференц-сервісу готельно-від-
починкового комплексу «Узлісся» належить
транспортне обслуговування (доставка груп
до готелю й у зворотному напрямку), зустріч
гостей, бронювання залізничних і авіаквитків;
надання конференц-залів для проведення
семінарів, тренінгів, занять; організація пре-
зентацій, фуршетів та банкетів; планування
культурних та екскурсійних програм, а також
організація дозвілля і спортивних заходів.
Упродовж усього часу тривалості ва-
шого заходу вам не доведеться зайвий раз
перейматися вирішенням раптово виник-
лих питань або бажань. Про це потурбу-
ється менеджер конференц-послуг, котрий
перебуватиме з групою постійно.
— Які українські або іноземні фірми
уже мали змогу скористатися вашими
послугами?
— Серед найвідоміших гостей «Узлісся»
варто виокремити такі компанії: «Реєм-
ста-Україна», «Мері Кей», «Візит-Сервіс»,
«Львівська пивоварня», «Універсальна
Інвестиційна Компанія», «Амвей», Фонд
імені Конрада Аденауера, «Трістар»,
«Польфарм», «КИЇВСТАР», «UMC», банк
«Універсальний», КБ «ПриватБанк», чи-
мало клієнтів із Польщі, Чехії та Угорщини
та багато інших компаній.
Переваги та послуги
— У чому переваги вашого закладу
порівняно з аналогічними відпочинко-
вими базами на Львівщині?
— Готельно-відпочинковий комплекс
«Узлісся» розташований в екологічно чис-
тій місцевості, на березі природного озера
поряд із лісом.
Ми керуємося європейськими стандар-
тами обслуговування клієнтів. «Узлісся»
поєднало усе, що необхідне і чого потре-
бують ділові люди. Готель обладнаний ав-
тономною системою життєзабезпечення,
включаючи цілодобове постачання гаря-
чої та холодної води і централізованою
системою кондиціонування повітря.
Лише у нас є п’ять конференц-залів, які
дають змогу приймати одночасно понад
300 осіб, з можливістю проведення повно-
цінних конференцій, семінарів, тренінгів.
Загалом, у нас є 44 сталі двомісні номе-
ри, чотири сімейні, один напівлюкс та вісім
люксів. Загальна кількість гостей, які можуть
одночасно відпочивати, — 120 осіб.
Перспективи розвитку і співпраця
— Яким є ваше бачення подальшо-
го розвитку інфраструктури «Узлісся»?
Чи можете розповісти читачам про нові
проекти комплексу?
— Ми прагнемо бути найкращими у
своєму бізнесі. Для цього постійно пра-
цюємо над покращенням якості та уріз-
номанітненням своїх послуг, проводимо
навчання персоналу, добираємо лише
кращих працівників. Ми професійно задо
вольняємо потреби корпоративних клієн-
тів й пропонуємо за це помірні ціни.
До кінця 2006 року закінчимо будівни-
цтво поряд із готелем актово-виставково-
го залу на 200 місць. Це буде ще однією
родзинкою «Узлісся». Адже такого міні-
виставкового центру на базі готельного
комплексу в Західній Україні немає. Тут
відбуватимуться виставки та презентації
продукції і послуг провідних компаній.
Ми запрошуємо до співпраці тураген-
тів з усієї України й пропонуємо їм справді
гідні умови.
Впродовж найближчого часу ми залу-
чимо додаткові інвестиції для того, щоб за
кілька років стати кращою відпочинковою
базою Західної України. Уся наша коман-
да злагоджено працює над досягненням
цього результату, і динаміка росту свід-
чить сама за себе. Ми активно розвива-
ємося і допомагаємо у своєму розвитку
іншим фірмам.
Підготував Назар КОЛОДІЙ, додаток №2 до журналу Наше Кредо
Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів
Комплексне обслуговування клієн-
та на фондовому ринку та факт,
що банк працює на фондовому
ринку уже 15 років поспіль, — це та
перевага, яку може запропонувати
ВАТ «КРЕДОБАНК» порівняно з іншими
банками західного регіону, що забез-
печить імідж структури з універсаль-
ністю обслуговування, орієнтованою
повністю та виключно спрямованою
на досягнення поставленої мети та
отримання результативності співпраці
банку з клієнтом.
ВАТ «КРЕДОБАНК» впровадив новий
банківський продукт — депозитарну діяльність
зберігача цінних паперів. Цей продукт, за своєю
суттю, орієнтований на цільових споживачів,
котрі прямо чи опосередковано працюють на
фондовому ринку чи тільки інвестують свій
тимчасово вільний капітал у цінні папери:
- фізичних та юридичних осіб, що є
власниками цінних паперів;
- торговців цінними паперами, які не
мають ліцензії Зберігача;
- емітентів, які випустили цінні папери в
бездокументарній формі;
- інститути спільного інвестування та
недержавні пенсійні фонди.
Банк для здійснення депозитарної ді-
яльності надає зазначеним вище клієнтам
такі послуги:
- обслуговування власників цінних
паперів, випущених в бездокументарній та
документарній формах;
- виконання функцій, пов’язаних зі збе-
ріганням цінних паперів;
- обслуговування обігу цінних паперів на
рахунках у цінних паперах та операцій емі-
тента щодо випущених ним цінних паперів;
- складання облікового реєстру рахунків
власників цінних паперів;
- переведення всього випуску цінних
паперів, випущених в документарній формі,
в бездокументарну форму;
- здійснення функцій номінального
утримувача;
- обслуговування інститутів спільного
інвестування та пенсійних фондів.
КРЕДОБАНК відповідає за обслугову-
вання операцій Банку та клієнтів з цінними
паперами в бездокументарній формі, цінними
паперами, які випущені в документарній
формі та знерухомлені, якість і ефективність
депозитарних послуг Банку, а також конт-
роль і обмеження ризиків в сфері діяльності
підрозділу. При здійсненні депозитарної ді-
яльності зберігача цінних паперів — продажі
новостворених продуктів ВАТ «КРЕДОБАНК»
буде здійснювати і додаткові функції, які
органічно пов’язані з основними:
1. Розробка та оновлення внутрішньобан-
ківських документів, методичних матеріалів
та практичних схем з обслуговування рахун-
ків в цінних паперах.
2. Пошук потенційних клієнтів та залучення
їх на депозитарне обслуговування в Банк.
3. Встановлення відносин і налагодження
постійної взаємодії з депозитарієм МФС,
Національним депозитарієм, НБУ та інши-
ми учасниками національної депозитарної
системи України.
4. Проведення навчань, інструктажів,
атестації та сертифікації працівників, без-
посередньо відповідальних за проведення
операцій зберігача.
5. Формування та надання звітів щодо
депозитарної діяльності для ДКЦПФР та
керівних органів Банку.
Зважаючи на те, що нині у Верховній Раді
України триває робота над законопроектом
«Про внесення змін до Закону України «Про
Національну депозитарну систему та осо-
бливості електронного обігу цінних паперів
в Україні», яким передбачається уніфікація
депозитарної та реєстраторської діяльності,
централізація депозитарного обліку цінних
паперів, вдосконалення механізму переходу
прав власності на цінні папери, запроваджен-
ня єдиної електронної форми цінних паперів,
можна сміливо передбачати суттєве розши-
рення кола клієнтів, які будуть користуватися
послугами зберігачів цінних паперів.
Олександр БОБИР, додаток №2 до журналу Наше Кредо
та на фондовому ринку та факт,
що банк працює на фондовому
ринку уже 15 років поспіль, — це та
перевага, яку може запропонувати
ВАТ «КРЕДОБАНК» порівняно з іншими
банками західного регіону, що забез-
печить імідж структури з універсаль-
ністю обслуговування, орієнтованою
повністю та виключно спрямованою
на досягнення поставленої мети та
отримання результативності співпраці
банку з клієнтом.
ВАТ «КРЕДОБАНК» впровадив новий
банківський продукт — депозитарну діяльність
зберігача цінних паперів. Цей продукт, за своєю
суттю, орієнтований на цільових споживачів,
котрі прямо чи опосередковано працюють на
фондовому ринку чи тільки інвестують свій
тимчасово вільний капітал у цінні папери:
- фізичних та юридичних осіб, що є
власниками цінних паперів;
- торговців цінними паперами, які не
мають ліцензії Зберігача;
- емітентів, які випустили цінні папери в
бездокументарній формі;
- інститути спільного інвестування та
недержавні пенсійні фонди.
Банк для здійснення депозитарної ді-
яльності надає зазначеним вище клієнтам
такі послуги:
- обслуговування власників цінних
паперів, випущених в бездокументарній та
документарній формах;
- виконання функцій, пов’язаних зі збе-
ріганням цінних паперів;
- обслуговування обігу цінних паперів на
рахунках у цінних паперах та операцій емі-
тента щодо випущених ним цінних паперів;
- складання облікового реєстру рахунків
власників цінних паперів;
- переведення всього випуску цінних
паперів, випущених в документарній формі,
в бездокументарну форму;
- здійснення функцій номінального
утримувача;
- обслуговування інститутів спільного
інвестування та пенсійних фондів.
КРЕДОБАНК відповідає за обслугову-
вання операцій Банку та клієнтів з цінними
паперами в бездокументарній формі, цінними
паперами, які випущені в документарній
формі та знерухомлені, якість і ефективність
депозитарних послуг Банку, а також конт-
роль і обмеження ризиків в сфері діяльності
підрозділу. При здійсненні депозитарної ді-
яльності зберігача цінних паперів — продажі
новостворених продуктів ВАТ «КРЕДОБАНК»
буде здійснювати і додаткові функції, які
органічно пов’язані з основними:
1. Розробка та оновлення внутрішньобан-
ківських документів, методичних матеріалів
та практичних схем з обслуговування рахун-
ків в цінних паперах.
2. Пошук потенційних клієнтів та залучення
їх на депозитарне обслуговування в Банк.
3. Встановлення відносин і налагодження
постійної взаємодії з депозитарієм МФС,
Національним депозитарієм, НБУ та інши-
ми учасниками національної депозитарної
системи України.
4. Проведення навчань, інструктажів,
атестації та сертифікації працівників, без-
посередньо відповідальних за проведення
операцій зберігача.
5. Формування та надання звітів щодо
депозитарної діяльності для ДКЦПФР та
керівних органів Банку.
Зважаючи на те, що нині у Верховній Раді
України триває робота над законопроектом
«Про внесення змін до Закону України «Про
Національну депозитарну систему та осо-
бливості електронного обігу цінних паперів
в Україні», яким передбачається уніфікація
депозитарної та реєстраторської діяльності,
централізація депозитарного обліку цінних
паперів, вдосконалення механізму переходу
прав власності на цінні папери, запроваджен-
ня єдиної електронної форми цінних паперів,
можна сміливо передбачати суттєве розши-
рення кола клієнтів, які будуть користуватися
послугами зберігачів цінних паперів.
Олександр БОБИР, додаток №2 до журналу Наше Кредо
Обслуговування зовнішньоекономічної зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів малого і середнього бізнесу
При проведенні розрахунків за експортно-імпортними контрактами укра-
їнських підприємств виникає ряд важливих проблем, що можуть суттєво
вплинути на їхню фінансову і господарську діяльність. Серед внутрішніх
слід виділити особливості діючого законодавства України, яке практично пов-
ністю регламентує порядок розрахунків у іноземній валюті і накладає значні
обмеження на здійснення останніх. А серед зовнішніх — ризики, що виникають
при реалізації того чи іншого контракту з іноземним торговим партнером. Серед
банківських послуг, які на сьогодні надає переважна більшість українських
банків і які безпосередньо пов’язані з вирішенням зазначених питань, най-
більшої уваги заслуговують документарні форми розрахунків та стандартні
форми гарантій, що досить часто використовуються у міжнародній торгівлі і
розрахунках.
Звичайно, більшість міжнародних роз-
рахунків проводиться шляхом звичайних
переказів, які найчастіше використовуються у
зовнішньоекономічній діяльності підприємств
України і є порівняно дешевими варіантами
організації таких розрахунків. Проте в певних
випадках кращої альтернативи вирішення
проблеми, пов’язаної чи то з дотриманням
терміну 90 днів на отримання виручки/товару
за експортований/імпортований товар (послу-
ги), чи то з максимальним зменшенням ризиків
роботи за зовнішньоекономічним контрактом,
акредитивам (гарантіям) не знайти.
Для оптимальної організації своїх розра-
хунків необхідно звернути увагу на ризики, що
пов’язані з проведенням торгових операцій з
іноземними партнерами. Основними з них є:
Для експортера:
- дебіторський ризик (неплатоспромож-
ність, небажання платити);
- виробничий ризик (анулювання за-
мовлення, одностороння зміна/модифікація
замовлення);
- політичний ризик (внутрішні обмежен-
ня, що існують чи виникають в країні стосовно
міжнародних розрахунків);
- ризик затримки платежу чи відмова від
оплати у погодженій валюті;
- валютний ризик (девальвація).
Для імпортера:
- дебіторський (нездатність або неба-
жання повернути аванс/завдаток);
- виробничий ризик (невиконання угоди
через технічні/фінансові причини, відмова
від угоди);
- політичний ризик (внутрішні обмежен-
ня, що існують чи виникають в країні стосовно
міжнародних розрахунків);
- ризик затримки платежу за гарантіями
або при поверненні авансу;
- валютний ризик (ревальвація валюти
угоди відносно до валюти імпортера).
Для мінімізації цих ризиків найчастіше
використовуються фінансові (банківські) ін-
струменти, а також страхування. Завдання
підприємства визначити, який варіант (ін-
струмент) у тому чи іншому випадку буде най-
більш надійно забезпечувати мінімум ризику
і, одночасно, буде найбільш дешевим.
У країнах Західної і Центральної Європи
існують декілька страхових компаній, які
спеціалізуються на страхуванні зовнішньо-
економічних операцій своїх клієнтів. Серед
найбільш відомих можна назвати GERMES
(Німеччина), КУКЕ (Польща), EGAP (Че-
хія), МЕНШ (Угорщина) та інші. Процедура
страхування досить проста, а вартість цих
послуг коливається в межах 2-5% від суми,
що страхується, і залежить в основному від
країни, з якою здійснюється операція клієнта.
КУКЕ, наприклад, страхує експортні операції
польських підприємств з Україною під 3% на
термін 1-3 роки. Досить часто такі страхові
компанії мають підтримку з боку держави
і убезпечують своїх клієнтів від можливих
втрат при експорті навіть в країни з високою
політичною чи економічною нестабільністю.
Проте процедура страхування може бути,
порівняно з банківськими інструментами,
значно тривалішою і дорожчою.
Більш гнучкі схеми уникнення згаданих
ризиків можуть бути реалізовані за допомогою
банківських (фінансових) інструментів: акре-
дитивів, гарантій, документарного інкасо.
Відправним моментом при виборі тієї чи
іншої схеми розрахунку є визначення умов
поставки товару, тобто бази поставки згідно
з INCOTERMS 2000 (міжнародний документ,
розроблений МТП в Парижі). Вони чітко ви-
значають зобов’язання продавця і покупця
щодо доставки товару в зазначене місце і
оформлення документів, що супроводжують
товар залежно від тієї чи іншої умови (бази)
поставки. Правильний вибір і узгодження із
своїм торговим партнером бази поставки є
передумовою для укладення вигідного конт-
ракту, оскільки дозволяє точно визначити ре-
альну ціну товару, інші важливі для продавця
і покупця умови та правильно оцінити ризик,
що пов’язаний з його поставкою чи купівлею
(шлях перевезення, транспорт, додаткові
оплати фрахту, мита тощо).
Проаналізувавши ризик поставки, мож-
на остаточно погодити ціну товару, беручи
до уваги зобов’язання щодо оплати пере-
везення, страхування чи інших платежів, а
також враховуючи вартість оформлення і
самих товаросупроводжувальних документів.
Звичайно, при визначенні ціни потрібно домо-
витись і про валюту платежу, щоб правильно
оцінити можливий ризик зміни курсу і можливі
втрати, що з ним пов’язані.
При укладенні контрактів, після визначен-
ня ціни, валюти і форми розрахунку (про це
більш докладніше далі) слід звертати увагу
на таку, на перший погляд, незначну умову,
як поділ банківських комісій між продавцем
і покупцем. Якщо розрахунки здійснюються
шляхом звичайного міжбанківського пере-
казу, вартість цих послуг не є високою, про-
те коли навіть в такому розрахунку задіяні
багато банків-кореспондентів (інколи може
бути і 4-6), вартість такого переказу може
сягнути 60-150 доларів США. Це може стати
неприємною несподіванкою для українського
експортера і викликати, крім того, певні непо-
розуміння з органами, що перевіряють.
Ще дорожче буде коштувати розрахунок
у формі акредитиву. Тут мова може йти про
такі величини, як 0,2 — 0,8% суми контракту.
Не врахувавши таких моментів, можна нара-
зитись на додаткові непередбачені витрати
і, відповідно, не отримати запланованого
доходу від операції.
Проте, з огляду на сказане вище, най-
більшої уваги заслуговує проблема вибору
оптимального інструменту розрахунків. І тут
бажано врахувати наступні рекомендації.
У випадку, коли продавець і покупець до-
бре знають один одного, найкращий (а поряд
з тим найшвидший і найдешевший) варіант
розрахунку — звичайний міжбанківський
переказ. Якщо реквізити продавця подані
правильно, кошти, наприклад, долари США,
повинні надійти протягом 1 — максимум 3
робочих днів. Швидко опрацьовують платежі
банки, які мають доступ до СВІФТу — міжна-
родної комунікаційної системи, що дозволяє
безпечно, швидко і в загальноприйнятому
стандарті передавати повідомлення, дору-
чення, а також швидко їх опрацьовувати. Як
різновид переказу можна розглядати розра-
хунок за допомогою чеків. Але такі розрахун-
ки пов’язані з більшим ризиком (втрата чеку,
його підробка тощо) і відбуваються досить
довго, тому практично не використовуються
(наприклад, інкасо чеку, виставленого на
українську фірму в доларах США (банк-плат-
ник в США), займає в українському банку від
2 тижнів до місяця і більше).
Якщо ж продавець чи покупець не во-
лодіють інформацією про свого торгового
партнера, переказ є досить ризикованою
формою розрахунків: здійснивши передопла-
ту, можна не побачити ні товару, ні грошей.
У випадку, коли продавець відправив товар
ще до отримання коштів, він також повинен
належним чином оцінити ймовірність того,
чи отримає він гроші і чи зможе повернути
товар, коли коштів немає.
Якщо порівнювати з переказами, певну
частину ризиків пов’язаних з міжнародними
розрахунками знімає документарне інкасо1.
Воно зменшує ризики імпортера, і тому його
рекомендують використовувати лише тоді,
коли покупець — добре відома компанія з
хорошою діловою репутацією та іміджем.
Сам розрахунок виглядає наступним чином:
сторони визначають в контракті перелік
товарно-транспортних (експортних) доку-
ментів, необхідних для підтвердження від-
правки товару з відповідними кількісними
і/чи якісними параметрами; експортер від-
правляє товар і готує зазначені в контракті
документи; експортер передає документи
своєму банку і уповноважує його провести
їх інкасо на певних умовах (ці умови зазна-
чаються у інкасовому дорученні клієнта, а
саме — форма оплати документів (платіж
після пред’явлення чи акцепт), дії у випадку
відмови покупця прийняти і оплатити до-
кументи, розподіл банківських комісійних,
платіжні інструкції тощо); банк експортера
відсилає пакет документів з інструкціями
до банку покупця; банк покупця, отримавши
документи, пред’являє їх останньому і, у ви-
падку згоди імпортера на їх оплату, проводить
розрахунок (див. Cхему №1).
Якщо ж покупець з якихось причин відмов-
ляє в прийнятті документів, банк, що інкасує,
повідомляє про це банк експортера та очікує
наступних інструкцій стосовно цих документів.
Банк покупця не має права здійснювати опла-
ту документів без згоди свого клієнта і виконує
тут лише роль своєрідного посередника.
Отже, як видно зі схеми, існує значний
ризик того, що товар може бути отриманий
покупцем, проте ним не оплачений. У цьому
випадку важливим є такий підбір документів
в інкасовому дорученні, який унеможливить
отримання товару без володіння цими
документами. Досить часто інкасо вико-
ристовують у випадках, коли перевезення
відбувається морським транспортом і серед
документів фігурує повний комплект мор-
ських коносаментів. Морський коносамент є
унікальним документом, який дозволяє лише
його власнику отримати товар у перевізника.
Тому, відповідно, якщо покупець не оплатить
інкасо, він не отримає товар і, в гіршому ви-
падку, продавець заплатить додаткові кошти
за перевезення свого товару назад, але не
втратить його взагалі.
Всі питання, у тому числі спірні, що ви-
никають в стосунках між банками і сторонами
торгового контракту при проведенні розрахун-
ків у формі документарного інкасо в більшості
випадків чітко регламентуються міжнародними
Уніфікованими правилами щодо інкасо, підго-
товленими Міжнародною Торговою Палатою в
Парижі (публікація № 522, редакція 1995 року).
Ці Правила чітко визначають повноваження і
межі відповідальності всіх учасників розрахун-
ку, чим створюють однозначне правове поле
для його проведення. Проте документарне
інкасо не знімає багатьох ризиків проведення
міжнародної торгової операції, тому в роз-
рахунках між українськими та іноземними
партнерами використовується вкрай рідко.
Найбільш безпечним, з точки зору між-
народних розрахунків звичайно ж є акре-
дитив.
Переважна більшість міжнародних
розрахунків з акредитиву здійснюються від-
повідно до положень Уніфікованих правил
та звичаїв для документарних акредитивів
(публікація Міжнародної Торгової Палати
№ 500, ревізія 1993 року). Це аналогічний
попередньому документ, який чітко регла-
ментує сам розрахунок, відповідальність і
права сторін, його учасників, вимоги до до-
кументів тощо. Беручи до уваги те, що кожна
країна може мати своє унікальне правове
поле, що регламентує ту чи іншу сторону
фінансових взаємовідносин, існування за-
гальноприйнятих правил є вкрай необхідним
для проведення безпечного розрахунку. До
речі, на основі згаданих Уніфікованих пра-
вил Національний банк України розробив і
затвердив окремою постановою за № 514
від 03 грудня 2003 року Положення про по-
рядок здійснення уповноваженими банками
операцій за документарними акредитивами
в розрахунках за зовнішньоекономічними
операціями, з яким доцільно ознайомитись
перед укладенням імпортного чи експортного
контракту, що передбачає акредитивну фор-
му розрахунків.
Акредитив — це розрахунковий або гро-
шовий документ, який містить зобов’язання
банку виплатити бенефіціару (як правило,
продавцю) визначену суму, якщо останній
пред’явить у відповідні терміни передбачені
акредитивом документи (типову схему роз-
рахунку подано нижче). За більш точним
визначенням Міжнародної Торгової Палати
акредитив означає будь-яку угоду, як би вона
не була названа або позначена, згідно з якою
банк (банк-емітент), діючи на прохання і на
підставі інструкції клієнта (заявника) або від
свого імені:
(І) повинен провести платіж третій особі
(бенефіціару) або його наказу, або акцепту-
вати і сплатити переказні векселі (тратти),
виставлені бенефіціаром, або
(II) уповноважує інший банк провести
такий платіж або акцептувати і сплатити
переказні векселі (тратти), або
(III) уповноважує інший банк негоціювати
проти передбачених документів при до-
триманні строків та умов акредитиву (див.
Схему № 2).
Зазвичай, така форма розрахунків вико-
ристовується тоді, коли продавець і покупець
мало знають один одного і хочуть зменшити
ризик розрахунку/поставки з метою уникнен-
ня фінансово-матеріальних втрат. Акредитив
— це дуже гнучкий інструмент, який в комп-
лексі може зменшувати валютні, політичні
та інші ризики міжнародної торгової операції
як для продавця, так і для покупця. Рішення
платити чи ні за акредитивом приймає третя
незацікавлена сторона (банк) на основі
об’єктивного аналізу поданих експортером
товарно-транспортних та інших документів на
предмет відповідності їх умовам і термінам,
зазначеним в умовах акредитиву. Зрозуміло,
що ця третя сторона повинна бути солідною,
компетентною і фінансово стабільною устано-
вою, з відповідним (міжнародним) рейтингом
та позитивним іміджем, щоб неупереджено
виконати своє зобов’язання.
Для виставлення акредитиву імпортер
повинен надати банку-емітенту відповідне
забезпечення. Якщо в якості забезпечення
надаються грошові кошти імпортера, такий
акредитив вважається покритим і має харак-
тер звичайної розрахункової операції. Якщо
ж в забезпечення надаються інші активи ім-
портера (майно), акредитив вважається непо-
критим і, крім розрахункової функції, операція
набуває ще й кредитного характеру.
Для продавця акредитив вважається
експортним, для покупця — імпортним. Крім
того, існує поділ акредитивів на:
- відкличні та невідкличні. Відкличний
акредитив може бути в будь-який момент
змінений або анульований (відкликаний)
банком-емітентом за дорученням свого
клієнта — імпортера без додаткової на це
згоди експортера. Невідкличний акредитив
не може бути анульований чи змінений до
завершення терміну його дії без попередньої
згоди бенефіціара (експортера);
- підтверджені та непідтверджені.
Підтверджений акредитив — це акредитив,
за яким банк-емітент доручає іншому банку
взяти безпосередню участь в акредитивній
операції шляхом надання бенефіціару
власного зобов’язання, аналогічного зо-
бов’язанням банка-емітента. Якщо акредитив
непідтверджений, бенефіціар отримує зо-
бов’язання лише банку-емітента. Акредитив
може виконуватись шляхом платежу після
пред’явлення відповідних документів (не-
гайно), відстроченого платежу (на визначену
в умовах дату, наприклад, на 30-й день після
відвантаження), акцепту (замість зарахуван-
ня коштів банк-емітент чи підтверджуючий
банк акцептує вексель) та негоціації (викуп
негоціюючим банком тратт, виставлених на
банк-емітент чи підтверджуючий банк).
Акредитиви можуть бути також:
Трансферабельними (переказними).
Це акредитив, що дає змогу бенефіціару (як
правило, торговому посереднику) перевести
своє право на отримання коштів за ним на
безпосереднього виробника чи постачаль-
ника за умови подання останнім передбаче-
них акредитивом документів. Це дозволяє
посереднику провести торгову операцію з
мінімальним використанням як своїх, так і
кредитних коштів.
З «червоним застереженням» («Red
clause»). За таким акредитивом авізуючий
чи підтверджуючий банк, діючи згідно з отри-
маними через банк-емітент повноваженнями
від імпортера, має право надати експортеру
аванс в обмін на письмове зобов’язання
останнього представити згодом передбачені
акредитивом документи.
Револьверними. Сума такого акреди-
тиву знову повністю відновлюється після
здійснення оплати пред’явлених бенефіці-
аром документів. Револьверні акредитиви
використовуються для регулювання заплано-
ваних періодичних відвантажень товару про-
тягом певного тривалого періоду без видачі
кожен раз нового акредитиву чи внесення
систематичних змін до діючого. Револьверні
акредитиви поділяються на кумулятивні (не-
використана сума акредитиву додається до
суми наступного відновленого акредитиву
— револьву) чи некумулятивні (невикористана
сума анулюється і не враховується в наступ-
ному револьві).
Резервними (Stand-By Letter of Credit).
Акредитив, за своєю суттю, аналогічний
банківській гарантії. Документи на оплату за
таким акредитивом, на відміну від звичайно-
го, подаються бенефіціаром лише у випадку,
коли заявник не виконав своїх зобов’язань
(фінансових, щодо поставки товару, вико-
нанню контракту та іншого) у відношенні до
бенефіціара. Через резервні акредитиви мо-
жуть гарантуватися, наприклад, виплати за
векселями, погашення банківських кредитів,
оплата товарних поставок, сама поставка
товарів за контрактом тощо.
Компенсаційними (Back-to-back Letter
of Credit). Це акредитив, який виставляєть-
ся банком бенефіціара (посередника) на
основі вже діючого акредитиву, відкритого
на користь останнього. Такий акредитив
використовується для розрахунків посеред-
ника з безпосередніми постачальниками чи
виробниками товару і дозволяє, як і трансфе-
рабельний акредитив, провести торгову опе-
рацію практично без використання грошових
як своїх, так і кредитних коштів.
Акредитив може виступати не лише
інструментом розрахунку, а й паралельно ви-
конувати кредитну функцію. Так, зобов’язання
банку покупця здійснити платіж за акредити-
вом полегшує експортерові одержання від
свого банку кредиту, наприклад, на виробни-
цтво товару, що згодом буде експортованим.
За певних обставин акредитив може бути
для банку імпортера також підставою для
надання кредиту, наприклад, тоді, коли банк
при здійсненні акредитивної операції очікує,
що матиме у своєму розпорядженні докумен-
ти, які засвідчують власність на товар, який
купується в його рамках.
З іншого боку, зазначаючи в умовах акре-
дитиву, що оплата здійснюється шляхом від-
строчки платежу, покупець отримує товарний
кредит, вартість якого для української фірми
покупця може бути значно нижчою за вартість
звичайного кредиту, отриманого в українсько-
му банку. Так, кредит, наприклад, у доларах
США можна отримати в банку орієнтовно
під 12-14% річних, а вартість акредитиву з
відстроченим платежем в деяких банках
становить 4-6% річних (підтвердженого, на-
приклад, іноземним банком — 8%). Беручи до
уваги навіть те, що такий акредитив може бути
дисконтований банком експортера під певний
відсоток (3-5%) ще до закінчення терміну
відстроченого платежу, і продавець отримає
кошти одразу після подання документів в
банк, в загальному така схема кредитування
виявиться все ж дешевшою для української
сторони, ніж звичайний кредит, а поряд з тим,
що не менш важливо, і безпечнішою. Інший фі-
нансовий інструмент, але вже для забезпечен-
ня виконання зобов’язань щодо міжнародних
контрактів, який останнім часом досить часто
почав використовуватись українськими під-
приємствами, — це банківські гарантії.
Банківська гарантія — це письмове і,
переважно, безвідкличне зобов’язання банку-
гаранта, прийняте стосовно якоїсь особи (бе-
нефіціара) за дорученням іншої особи (прин-
ципала), у забезпечення виконання останнім
своїх зобов’язань перед бенефіціаром.
Змістом зобов’язання за гарантією завжди є
виконання певного договору чи контракту з
тією чи іншою стороною. Банк-гарант повинен
здійснити платіж за гарантією на першу ви-
могу бенефіціара, і він може і буде перевіряти
лише, чи правильно подана згадана вимога,
тобто чи дотримані бенефіціаром формальні
умови, зазначені в тексті гарантії. Банк-гарант
не є зобов’язаний перевіряти (якщо це не
зазначено в умовах самої гарантії) факт не-
виконання бенефіціаром своїх зобов’язань
перед принципалом, чи навпаки.
Банківська гарантія забезпечує виконан-
ня принципалом своїх зобов’язань на основі
трьох понять:
1. Легітимація. Банківська гарантія є свід-
ченням спроможності принципала виконати
свої зобов’язання. Беручи на себе безвідклич-
не зобов’язання здійснити платіж за вимогою,
банк зробить це лише у тому випадку, коли
ретельно перевірить репутацію свого клієнта
з технічного і економічного боку.
2. Мотивація. Для принципала існує за-
гроза втрати гарантійної суми в разі невико-
нання договору чи контракту, що є для нього
додатковим сильним стимулом самостійно
виконати взяті ним зобов’язання, навіть якщо
інтерес його до даної операції слабшає.
3. Компенсація. Якщо принципал по-
рушує свої зобов’язання за договором чи
контрактом, бенефіціар вправі вимагати ви-
плати гарантійної суми. Цим самим він може
цілком або частково компенсувати можливі
фінансові втрати від порушення договору
чи контракту.
Для підприємств, які займаються між-
народною діяльністю та торгівлею (консиг-
наційні та лізінгові контракти, гарантування
інвестицій, кредитування тощо), часто
оформлення гарантії є більш вигідним, ніж
кредит, оскільки комісійні за користування га-
рантією нижчі, ніж плата за кредитні ресурси.
Гарантія, зазвичай, знімає певний один вид
ризику проведення зовнішньоекономічної
операції, і діє більш вузько порівняно з акре-
дитивом.
Гарантії поділяють на прямі та непрямі.
Пряма гарантія видається безпосередньо
банком на користь партнера свого клієнта.
Непряма гарантія видається закордонним
банком-кореспондентом на прохання банку-
апліката (див. Схему № 3).
Існують наступні, найбільш поширені,
види гарантій:
- гарантія платежу (Payment guarantee)
Це зобов’язання банку провести на вимо-
гу бенефіціара оплату певної суми у випадку,
коли його торговий партнер, він же клієнт бан-
ку, заявник, вчасно не виконає своїх, передба-
чених контрактом, зобов’язань щодо оплати.
Така гарантія дозволяє отримати товарний
кредит, забезпечити вчасність розрахунків
за лізинговими та консигнаційними угодами,
уникнути обмеження 90 днів на надходження
товару за імпортним контрактом тощо.
- гарантія повернення авансового пла-
тежу (advance payment guarantee)
Це зобов’язання банку повернути аван-
совий платіж, зроблений бенефіціаром на
користь клієнта банку, якщо останній не вико-
нає своїх зобов’язань за контрактом в рамках
якого цей платіж було виконано. Може бути
використана українським експортером для
отримання дешевого кредиту (авансування)
від свого іноземного партнера.
- гарантія виконання (performance bond)
Це зобов’язання банку відшкодувати
бенефіціару збитки, які виникли в результаті
невиконання клієнтом банку, передбачених
контрактом робіт/послуг (будівництво, монтаж
обладнання тощо). Як правило, сума такої
гарантії становить 10% від суми контракту.
зовнішньоекономічної діяльності...
виконати взяті ним зобов’язання, навіть якщо
інтерес його до даної операції слабшає.
3. Компенсація. Якщо принципал по-
рушує свої зобов’язання за договором чи
контрактом, бенефіціар вправі вимагати ви-
плати гарантійної суми. Цим самим він може
цілком або частково компенсувати можливі
фінансові втрати від порушення договору
чи контракту.
Для підприємств, які займаються між-
народною діяльністю та торгівлею (консиг-
наційні та лізінгові контракти, гарантування
інвестицій, кредитування тощо), часто
оформлення гарантії є більш вигідним, ніж
кредит, оскільки комісійні за користування га-
рантією нижчі, ніж плата за кредитні ресурси.
Гарантія, зазвичай, знімає певний один вид
ризику проведення зовнішньоекономічної
операції, і діє більш вузько порівняно з акре-
дитивом.
Гарантії поділяють на прямі та непрямі.
Пряма гарантія видається безпосередньо
банком на користь партнера свого клієнта.
Непряма гарантія видається закордонним
банком-кореспондентом на прохання банку-
апліката (див. Схему № 3).
Існують наступні, найбільш поширені,
види гарантій:
- гарантія платежу (Payment guarantee)
Це зобов’язання банку провести на вимо-
гу бенефіціара оплату певної суми у випадку,
коли його торговий партнер, він же клієнт бан-
ку, заявник, вчасно не виконає своїх, передба-
чених контрактом, зобов’язань щодо оплати.
Така гарантія дозволяє отримати товарний
кредит, забезпечити вчасність розрахунків
за лізинговими та консигнаційними угодами,
уникнути обмеження 90 днів на надходження
товару за імпортним контрактом тощо.
- гарантія повернення авансового пла-
тежу (advance payment guarantee)
Це зобов’язання банку повернути аван-
совий платіж, зроблений бенефіціаром на
користь клієнта банку, якщо останній не вико-
нає своїх зобов’язань за контрактом в рамках
якого цей платіж було виконано. Може бути
використана українським експортером для
отримання дешевого кредиту (авансування)
від свого іноземного партнера.
- гарантія виконання (performance bond)
Це зобов’язання банку відшкодувати
бенефіціару збитки, які виникли в результаті
невиконання клієнтом банку, передбачених
контрактом робіт/послуг (будівництво, монтаж
обладнання тощо). Як правило, сума такої
гарантії становить 10% від суми контракту.
зовнішньоекономічної діяльності...
- тендерна гарантія (bid guarantee)
Подається підприємствами разом з тен-
дерною документацією для участі у конкурсі
(тендері), що проводить замовник робіт, як
правило, велика компанія чи державна
установа. Використовується для страхування
замовника від збитків, що можуть виникнути
внаслідок того, що під час тендера його
учасники анулюють свою пропозицію, або
переможець тендера не підпише відповід-
ного контракту із замовником чи не надасть
гарантій виконання останнього. Сума гарантії
становить 1-5% від суми.
- гарантія повернення кредиту (facility
guarantee)
Така гарантія видається банком на ко-
ристь банку-кореспондента і є для останнього
забезпеченням під кредит, що буде наданий
експортеру для виконання ним зобов’язань
за контрактом. Гарантія видається банком
імпортера за дорученням останнього. Така
гарантія дозволяє отримати кредит у тому
випадку, коли позичальник не має достатнього
забезпечення для отримання такого кредиту.
Наостанок слід ще раз звернути увагу на
ті основні переваги використання докумен-
тарних схем здійснення експортно-імпортних
операцій порівняно зі звичайним кредитуван-
ням і розрахунками:
— зменшення ризику зовнішньоекономіч-
ної операції (акредитив значно безпечніший
за звичайну передоплату);
— дешевша вартість кредитування
(середня ставка за валютними кредитами
— 13-14% річних, середня ставка за під-
твердженням акредитиву (видачі гарантії)
іноземним банком — 8% річних);
— можливість комбінованого креди-
тування імпортних операцій клієнтів у
випадку, коли предметом контракту є по-
ставка і монтування обладнання, консиг-
нація, лізинг тощо (спочатку відкривається
акредитив/гарантія, а реальні платежі за
ним йдуть з відтермінуванням (90 — 120
— 150 — 180 — 360 днів від дати відкриття
акредитиву чи гарантії). Середня вартість
такого кредитування у доларах США може
становити 10-12% річних.
Андрій ТИМЧИШИН, додаток №2 до журналу Наше Кредо
їнських підприємств виникає ряд важливих проблем, що можуть суттєво
вплинути на їхню фінансову і господарську діяльність. Серед внутрішніх
слід виділити особливості діючого законодавства України, яке практично пов-
ністю регламентує порядок розрахунків у іноземній валюті і накладає значні
обмеження на здійснення останніх. А серед зовнішніх — ризики, що виникають
при реалізації того чи іншого контракту з іноземним торговим партнером. Серед
банківських послуг, які на сьогодні надає переважна більшість українських
банків і які безпосередньо пов’язані з вирішенням зазначених питань, най-
більшої уваги заслуговують документарні форми розрахунків та стандартні
форми гарантій, що досить часто використовуються у міжнародній торгівлі і
розрахунках.
Звичайно, більшість міжнародних роз-
рахунків проводиться шляхом звичайних
переказів, які найчастіше використовуються у
зовнішньоекономічній діяльності підприємств
України і є порівняно дешевими варіантами
організації таких розрахунків. Проте в певних
випадках кращої альтернативи вирішення
проблеми, пов’язаної чи то з дотриманням
терміну 90 днів на отримання виручки/товару
за експортований/імпортований товар (послу-
ги), чи то з максимальним зменшенням ризиків
роботи за зовнішньоекономічним контрактом,
акредитивам (гарантіям) не знайти.
Для оптимальної організації своїх розра-
хунків необхідно звернути увагу на ризики, що
пов’язані з проведенням торгових операцій з
іноземними партнерами. Основними з них є:
Для експортера:
- дебіторський ризик (неплатоспромож-
ність, небажання платити);
- виробничий ризик (анулювання за-
мовлення, одностороння зміна/модифікація
замовлення);
- політичний ризик (внутрішні обмежен-
ня, що існують чи виникають в країні стосовно
міжнародних розрахунків);
- ризик затримки платежу чи відмова від
оплати у погодженій валюті;
- валютний ризик (девальвація).
Для імпортера:
- дебіторський (нездатність або неба-
жання повернути аванс/завдаток);
- виробничий ризик (невиконання угоди
через технічні/фінансові причини, відмова
від угоди);
- політичний ризик (внутрішні обмежен-
ня, що існують чи виникають в країні стосовно
міжнародних розрахунків);
- ризик затримки платежу за гарантіями
або при поверненні авансу;
- валютний ризик (ревальвація валюти
угоди відносно до валюти імпортера).
Для мінімізації цих ризиків найчастіше
використовуються фінансові (банківські) ін-
струменти, а також страхування. Завдання
підприємства визначити, який варіант (ін-
струмент) у тому чи іншому випадку буде най-
більш надійно забезпечувати мінімум ризику
і, одночасно, буде найбільш дешевим.
У країнах Західної і Центральної Європи
існують декілька страхових компаній, які
спеціалізуються на страхуванні зовнішньо-
економічних операцій своїх клієнтів. Серед
найбільш відомих можна назвати GERMES
(Німеччина), КУКЕ (Польща), EGAP (Че-
хія), МЕНШ (Угорщина) та інші. Процедура
страхування досить проста, а вартість цих
послуг коливається в межах 2-5% від суми,
що страхується, і залежить в основному від
країни, з якою здійснюється операція клієнта.
КУКЕ, наприклад, страхує експортні операції
польських підприємств з Україною під 3% на
термін 1-3 роки. Досить часто такі страхові
компанії мають підтримку з боку держави
і убезпечують своїх клієнтів від можливих
втрат при експорті навіть в країни з високою
політичною чи економічною нестабільністю.
Проте процедура страхування може бути,
порівняно з банківськими інструментами,
значно тривалішою і дорожчою.
Більш гнучкі схеми уникнення згаданих
ризиків можуть бути реалізовані за допомогою
банківських (фінансових) інструментів: акре-
дитивів, гарантій, документарного інкасо.
Відправним моментом при виборі тієї чи
іншої схеми розрахунку є визначення умов
поставки товару, тобто бази поставки згідно
з INCOTERMS 2000 (міжнародний документ,
розроблений МТП в Парижі). Вони чітко ви-
значають зобов’язання продавця і покупця
щодо доставки товару в зазначене місце і
оформлення документів, що супроводжують
товар залежно від тієї чи іншої умови (бази)
поставки. Правильний вибір і узгодження із
своїм торговим партнером бази поставки є
передумовою для укладення вигідного конт-
ракту, оскільки дозволяє точно визначити ре-
альну ціну товару, інші важливі для продавця
і покупця умови та правильно оцінити ризик,
що пов’язаний з його поставкою чи купівлею
(шлях перевезення, транспорт, додаткові
оплати фрахту, мита тощо).
Проаналізувавши ризик поставки, мож-
на остаточно погодити ціну товару, беручи
до уваги зобов’язання щодо оплати пере-
везення, страхування чи інших платежів, а
також враховуючи вартість оформлення і
самих товаросупроводжувальних документів.
Звичайно, при визначенні ціни потрібно домо-
витись і про валюту платежу, щоб правильно
оцінити можливий ризик зміни курсу і можливі
втрати, що з ним пов’язані.
При укладенні контрактів, після визначен-
ня ціни, валюти і форми розрахунку (про це
більш докладніше далі) слід звертати увагу
на таку, на перший погляд, незначну умову,
як поділ банківських комісій між продавцем
і покупцем. Якщо розрахунки здійснюються
шляхом звичайного міжбанківського пере-
казу, вартість цих послуг не є високою, про-
те коли навіть в такому розрахунку задіяні
багато банків-кореспондентів (інколи може
бути і 4-6), вартість такого переказу може
сягнути 60-150 доларів США. Це може стати
неприємною несподіванкою для українського
експортера і викликати, крім того, певні непо-
розуміння з органами, що перевіряють.
Ще дорожче буде коштувати розрахунок
у формі акредитиву. Тут мова може йти про
такі величини, як 0,2 — 0,8% суми контракту.
Не врахувавши таких моментів, можна нара-
зитись на додаткові непередбачені витрати
і, відповідно, не отримати запланованого
доходу від операції.
Проте, з огляду на сказане вище, най-
більшої уваги заслуговує проблема вибору
оптимального інструменту розрахунків. І тут
бажано врахувати наступні рекомендації.
У випадку, коли продавець і покупець до-
бре знають один одного, найкращий (а поряд
з тим найшвидший і найдешевший) варіант
розрахунку — звичайний міжбанківський
переказ. Якщо реквізити продавця подані
правильно, кошти, наприклад, долари США,
повинні надійти протягом 1 — максимум 3
робочих днів. Швидко опрацьовують платежі
банки, які мають доступ до СВІФТу — міжна-
родної комунікаційної системи, що дозволяє
безпечно, швидко і в загальноприйнятому
стандарті передавати повідомлення, дору-
чення, а також швидко їх опрацьовувати. Як
різновид переказу можна розглядати розра-
хунок за допомогою чеків. Але такі розрахун-
ки пов’язані з більшим ризиком (втрата чеку,
його підробка тощо) і відбуваються досить
довго, тому практично не використовуються
(наприклад, інкасо чеку, виставленого на
українську фірму в доларах США (банк-плат-
ник в США), займає в українському банку від
2 тижнів до місяця і більше).
Якщо ж продавець чи покупець не во-
лодіють інформацією про свого торгового
партнера, переказ є досить ризикованою
формою розрахунків: здійснивши передопла-
ту, можна не побачити ні товару, ні грошей.
У випадку, коли продавець відправив товар
ще до отримання коштів, він також повинен
належним чином оцінити ймовірність того,
чи отримає він гроші і чи зможе повернути
товар, коли коштів немає.
Якщо порівнювати з переказами, певну
частину ризиків пов’язаних з міжнародними
розрахунками знімає документарне інкасо1.
Воно зменшує ризики імпортера, і тому його
рекомендують використовувати лише тоді,
коли покупець — добре відома компанія з
хорошою діловою репутацією та іміджем.
Сам розрахунок виглядає наступним чином:
сторони визначають в контракті перелік
товарно-транспортних (експортних) доку-
ментів, необхідних для підтвердження від-
правки товару з відповідними кількісними
і/чи якісними параметрами; експортер від-
правляє товар і готує зазначені в контракті
документи; експортер передає документи
своєму банку і уповноважує його провести
їх інкасо на певних умовах (ці умови зазна-
чаються у інкасовому дорученні клієнта, а
саме — форма оплати документів (платіж
після пред’явлення чи акцепт), дії у випадку
відмови покупця прийняти і оплатити до-
кументи, розподіл банківських комісійних,
платіжні інструкції тощо); банк експортера
відсилає пакет документів з інструкціями
до банку покупця; банк покупця, отримавши
документи, пред’являє їх останньому і, у ви-
падку згоди імпортера на їх оплату, проводить
розрахунок (див. Cхему №1).
Якщо ж покупець з якихось причин відмов-
ляє в прийнятті документів, банк, що інкасує,
повідомляє про це банк експортера та очікує
наступних інструкцій стосовно цих документів.
Банк покупця не має права здійснювати опла-
ту документів без згоди свого клієнта і виконує
тут лише роль своєрідного посередника.
Отже, як видно зі схеми, існує значний
ризик того, що товар може бути отриманий
покупцем, проте ним не оплачений. У цьому
випадку важливим є такий підбір документів
в інкасовому дорученні, який унеможливить
отримання товару без володіння цими
документами. Досить часто інкасо вико-
ристовують у випадках, коли перевезення
відбувається морським транспортом і серед
документів фігурує повний комплект мор-
ських коносаментів. Морський коносамент є
унікальним документом, який дозволяє лише
його власнику отримати товар у перевізника.
Тому, відповідно, якщо покупець не оплатить
інкасо, він не отримає товар і, в гіршому ви-
падку, продавець заплатить додаткові кошти
за перевезення свого товару назад, але не
втратить його взагалі.
Всі питання, у тому числі спірні, що ви-
никають в стосунках між банками і сторонами
торгового контракту при проведенні розрахун-
ків у формі документарного інкасо в більшості
випадків чітко регламентуються міжнародними
Уніфікованими правилами щодо інкасо, підго-
товленими Міжнародною Торговою Палатою в
Парижі (публікація № 522, редакція 1995 року).
Ці Правила чітко визначають повноваження і
межі відповідальності всіх учасників розрахун-
ку, чим створюють однозначне правове поле
для його проведення. Проте документарне
інкасо не знімає багатьох ризиків проведення
міжнародної торгової операції, тому в роз-
рахунках між українськими та іноземними
партнерами використовується вкрай рідко.
Найбільш безпечним, з точки зору між-
народних розрахунків звичайно ж є акре-
дитив.
Переважна більшість міжнародних
розрахунків з акредитиву здійснюються від-
повідно до положень Уніфікованих правил
та звичаїв для документарних акредитивів
(публікація Міжнародної Торгової Палати
№ 500, ревізія 1993 року). Це аналогічний
попередньому документ, який чітко регла-
ментує сам розрахунок, відповідальність і
права сторін, його учасників, вимоги до до-
кументів тощо. Беручи до уваги те, що кожна
країна може мати своє унікальне правове
поле, що регламентує ту чи іншу сторону
фінансових взаємовідносин, існування за-
гальноприйнятих правил є вкрай необхідним
для проведення безпечного розрахунку. До
речі, на основі згаданих Уніфікованих пра-
вил Національний банк України розробив і
затвердив окремою постановою за № 514
від 03 грудня 2003 року Положення про по-
рядок здійснення уповноваженими банками
операцій за документарними акредитивами
в розрахунках за зовнішньоекономічними
операціями, з яким доцільно ознайомитись
перед укладенням імпортного чи експортного
контракту, що передбачає акредитивну фор-
му розрахунків.
Акредитив — це розрахунковий або гро-
шовий документ, який містить зобов’язання
банку виплатити бенефіціару (як правило,
продавцю) визначену суму, якщо останній
пред’явить у відповідні терміни передбачені
акредитивом документи (типову схему роз-
рахунку подано нижче). За більш точним
визначенням Міжнародної Торгової Палати
акредитив означає будь-яку угоду, як би вона
не була названа або позначена, згідно з якою
банк (банк-емітент), діючи на прохання і на
підставі інструкції клієнта (заявника) або від
свого імені:
(І) повинен провести платіж третій особі
(бенефіціару) або його наказу, або акцепту-
вати і сплатити переказні векселі (тратти),
виставлені бенефіціаром, або
(II) уповноважує інший банк провести
такий платіж або акцептувати і сплатити
переказні векселі (тратти), або
(III) уповноважує інший банк негоціювати
проти передбачених документів при до-
триманні строків та умов акредитиву (див.
Схему № 2).
Зазвичай, така форма розрахунків вико-
ристовується тоді, коли продавець і покупець
мало знають один одного і хочуть зменшити
ризик розрахунку/поставки з метою уникнен-
ня фінансово-матеріальних втрат. Акредитив
— це дуже гнучкий інструмент, який в комп-
лексі може зменшувати валютні, політичні
та інші ризики міжнародної торгової операції
як для продавця, так і для покупця. Рішення
платити чи ні за акредитивом приймає третя
незацікавлена сторона (банк) на основі
об’єктивного аналізу поданих експортером
товарно-транспортних та інших документів на
предмет відповідності їх умовам і термінам,
зазначеним в умовах акредитиву. Зрозуміло,
що ця третя сторона повинна бути солідною,
компетентною і фінансово стабільною устано-
вою, з відповідним (міжнародним) рейтингом
та позитивним іміджем, щоб неупереджено
виконати своє зобов’язання.
Для виставлення акредитиву імпортер
повинен надати банку-емітенту відповідне
забезпечення. Якщо в якості забезпечення
надаються грошові кошти імпортера, такий
акредитив вважається покритим і має харак-
тер звичайної розрахункової операції. Якщо
ж в забезпечення надаються інші активи ім-
портера (майно), акредитив вважається непо-
критим і, крім розрахункової функції, операція
набуває ще й кредитного характеру.
Для продавця акредитив вважається
експортним, для покупця — імпортним. Крім
того, існує поділ акредитивів на:
- відкличні та невідкличні. Відкличний
акредитив може бути в будь-який момент
змінений або анульований (відкликаний)
банком-емітентом за дорученням свого
клієнта — імпортера без додаткової на це
згоди експортера. Невідкличний акредитив
не може бути анульований чи змінений до
завершення терміну його дії без попередньої
згоди бенефіціара (експортера);
- підтверджені та непідтверджені.
Підтверджений акредитив — це акредитив,
за яким банк-емітент доручає іншому банку
взяти безпосередню участь в акредитивній
операції шляхом надання бенефіціару
власного зобов’язання, аналогічного зо-
бов’язанням банка-емітента. Якщо акредитив
непідтверджений, бенефіціар отримує зо-
бов’язання лише банку-емітента. Акредитив
може виконуватись шляхом платежу після
пред’явлення відповідних документів (не-
гайно), відстроченого платежу (на визначену
в умовах дату, наприклад, на 30-й день після
відвантаження), акцепту (замість зарахуван-
ня коштів банк-емітент чи підтверджуючий
банк акцептує вексель) та негоціації (викуп
негоціюючим банком тратт, виставлених на
банк-емітент чи підтверджуючий банк).
Акредитиви можуть бути також:
Трансферабельними (переказними).
Це акредитив, що дає змогу бенефіціару (як
правило, торговому посереднику) перевести
своє право на отримання коштів за ним на
безпосереднього виробника чи постачаль-
ника за умови подання останнім передбаче-
них акредитивом документів. Це дозволяє
посереднику провести торгову операцію з
мінімальним використанням як своїх, так і
кредитних коштів.
З «червоним застереженням» («Red
clause»). За таким акредитивом авізуючий
чи підтверджуючий банк, діючи згідно з отри-
маними через банк-емітент повноваженнями
від імпортера, має право надати експортеру
аванс в обмін на письмове зобов’язання
останнього представити згодом передбачені
акредитивом документи.
Револьверними. Сума такого акреди-
тиву знову повністю відновлюється після
здійснення оплати пред’явлених бенефіці-
аром документів. Револьверні акредитиви
використовуються для регулювання заплано-
ваних періодичних відвантажень товару про-
тягом певного тривалого періоду без видачі
кожен раз нового акредитиву чи внесення
систематичних змін до діючого. Револьверні
акредитиви поділяються на кумулятивні (не-
використана сума акредитиву додається до
суми наступного відновленого акредитиву
— револьву) чи некумулятивні (невикористана
сума анулюється і не враховується в наступ-
ному револьві).
Резервними (Stand-By Letter of Credit).
Акредитив, за своєю суттю, аналогічний
банківській гарантії. Документи на оплату за
таким акредитивом, на відміну від звичайно-
го, подаються бенефіціаром лише у випадку,
коли заявник не виконав своїх зобов’язань
(фінансових, щодо поставки товару, вико-
нанню контракту та іншого) у відношенні до
бенефіціара. Через резервні акредитиви мо-
жуть гарантуватися, наприклад, виплати за
векселями, погашення банківських кредитів,
оплата товарних поставок, сама поставка
товарів за контрактом тощо.
Компенсаційними (Back-to-back Letter
of Credit). Це акредитив, який виставляєть-
ся банком бенефіціара (посередника) на
основі вже діючого акредитиву, відкритого
на користь останнього. Такий акредитив
використовується для розрахунків посеред-
ника з безпосередніми постачальниками чи
виробниками товару і дозволяє, як і трансфе-
рабельний акредитив, провести торгову опе-
рацію практично без використання грошових
як своїх, так і кредитних коштів.
Акредитив може виступати не лише
інструментом розрахунку, а й паралельно ви-
конувати кредитну функцію. Так, зобов’язання
банку покупця здійснити платіж за акредити-
вом полегшує експортерові одержання від
свого банку кредиту, наприклад, на виробни-
цтво товару, що згодом буде експортованим.
За певних обставин акредитив може бути
для банку імпортера також підставою для
надання кредиту, наприклад, тоді, коли банк
при здійсненні акредитивної операції очікує,
що матиме у своєму розпорядженні докумен-
ти, які засвідчують власність на товар, який
купується в його рамках.
З іншого боку, зазначаючи в умовах акре-
дитиву, що оплата здійснюється шляхом від-
строчки платежу, покупець отримує товарний
кредит, вартість якого для української фірми
покупця може бути значно нижчою за вартість
звичайного кредиту, отриманого в українсько-
му банку. Так, кредит, наприклад, у доларах
США можна отримати в банку орієнтовно
під 12-14% річних, а вартість акредитиву з
відстроченим платежем в деяких банках
становить 4-6% річних (підтвердженого, на-
приклад, іноземним банком — 8%). Беручи до
уваги навіть те, що такий акредитив може бути
дисконтований банком експортера під певний
відсоток (3-5%) ще до закінчення терміну
відстроченого платежу, і продавець отримає
кошти одразу після подання документів в
банк, в загальному така схема кредитування
виявиться все ж дешевшою для української
сторони, ніж звичайний кредит, а поряд з тим,
що не менш важливо, і безпечнішою. Інший фі-
нансовий інструмент, але вже для забезпечен-
ня виконання зобов’язань щодо міжнародних
контрактів, який останнім часом досить часто
почав використовуватись українськими під-
приємствами, — це банківські гарантії.
Банківська гарантія — це письмове і,
переважно, безвідкличне зобов’язання банку-
гаранта, прийняте стосовно якоїсь особи (бе-
нефіціара) за дорученням іншої особи (прин-
ципала), у забезпечення виконання останнім
своїх зобов’язань перед бенефіціаром.
Змістом зобов’язання за гарантією завжди є
виконання певного договору чи контракту з
тією чи іншою стороною. Банк-гарант повинен
здійснити платіж за гарантією на першу ви-
могу бенефіціара, і він може і буде перевіряти
лише, чи правильно подана згадана вимога,
тобто чи дотримані бенефіціаром формальні
умови, зазначені в тексті гарантії. Банк-гарант
не є зобов’язаний перевіряти (якщо це не
зазначено в умовах самої гарантії) факт не-
виконання бенефіціаром своїх зобов’язань
перед принципалом, чи навпаки.
Банківська гарантія забезпечує виконан-
ня принципалом своїх зобов’язань на основі
трьох понять:
1. Легітимація. Банківська гарантія є свід-
ченням спроможності принципала виконати
свої зобов’язання. Беручи на себе безвідклич-
не зобов’язання здійснити платіж за вимогою,
банк зробить це лише у тому випадку, коли
ретельно перевірить репутацію свого клієнта
з технічного і економічного боку.
2. Мотивація. Для принципала існує за-
гроза втрати гарантійної суми в разі невико-
нання договору чи контракту, що є для нього
додатковим сильним стимулом самостійно
виконати взяті ним зобов’язання, навіть якщо
інтерес його до даної операції слабшає.
3. Компенсація. Якщо принципал по-
рушує свої зобов’язання за договором чи
контрактом, бенефіціар вправі вимагати ви-
плати гарантійної суми. Цим самим він може
цілком або частково компенсувати можливі
фінансові втрати від порушення договору
чи контракту.
Для підприємств, які займаються між-
народною діяльністю та торгівлею (консиг-
наційні та лізінгові контракти, гарантування
інвестицій, кредитування тощо), часто
оформлення гарантії є більш вигідним, ніж
кредит, оскільки комісійні за користування га-
рантією нижчі, ніж плата за кредитні ресурси.
Гарантія, зазвичай, знімає певний один вид
ризику проведення зовнішньоекономічної
операції, і діє більш вузько порівняно з акре-
дитивом.
Гарантії поділяють на прямі та непрямі.
Пряма гарантія видається безпосередньо
банком на користь партнера свого клієнта.
Непряма гарантія видається закордонним
банком-кореспондентом на прохання банку-
апліката (див. Схему № 3).
Існують наступні, найбільш поширені,
види гарантій:
- гарантія платежу (Payment guarantee)
Це зобов’язання банку провести на вимо-
гу бенефіціара оплату певної суми у випадку,
коли його торговий партнер, він же клієнт бан-
ку, заявник, вчасно не виконає своїх, передба-
чених контрактом, зобов’язань щодо оплати.
Така гарантія дозволяє отримати товарний
кредит, забезпечити вчасність розрахунків
за лізинговими та консигнаційними угодами,
уникнути обмеження 90 днів на надходження
товару за імпортним контрактом тощо.
- гарантія повернення авансового пла-
тежу (advance payment guarantee)
Це зобов’язання банку повернути аван-
совий платіж, зроблений бенефіціаром на
користь клієнта банку, якщо останній не вико-
нає своїх зобов’язань за контрактом в рамках
якого цей платіж було виконано. Може бути
використана українським експортером для
отримання дешевого кредиту (авансування)
від свого іноземного партнера.
- гарантія виконання (performance bond)
Це зобов’язання банку відшкодувати
бенефіціару збитки, які виникли в результаті
невиконання клієнтом банку, передбачених
контрактом робіт/послуг (будівництво, монтаж
обладнання тощо). Як правило, сума такої
гарантії становить 10% від суми контракту.
зовнішньоекономічної діяльності...
виконати взяті ним зобов’язання, навіть якщо
інтерес його до даної операції слабшає.
3. Компенсація. Якщо принципал по-
рушує свої зобов’язання за договором чи
контрактом, бенефіціар вправі вимагати ви-
плати гарантійної суми. Цим самим він може
цілком або частково компенсувати можливі
фінансові втрати від порушення договору
чи контракту.
Для підприємств, які займаються між-
народною діяльністю та торгівлею (консиг-
наційні та лізінгові контракти, гарантування
інвестицій, кредитування тощо), часто
оформлення гарантії є більш вигідним, ніж
кредит, оскільки комісійні за користування га-
рантією нижчі, ніж плата за кредитні ресурси.
Гарантія, зазвичай, знімає певний один вид
ризику проведення зовнішньоекономічної
операції, і діє більш вузько порівняно з акре-
дитивом.
Гарантії поділяють на прямі та непрямі.
Пряма гарантія видається безпосередньо
банком на користь партнера свого клієнта.
Непряма гарантія видається закордонним
банком-кореспондентом на прохання банку-
апліката (див. Схему № 3).
Існують наступні, найбільш поширені,
види гарантій:
- гарантія платежу (Payment guarantee)
Це зобов’язання банку провести на вимо-
гу бенефіціара оплату певної суми у випадку,
коли його торговий партнер, він же клієнт бан-
ку, заявник, вчасно не виконає своїх, передба-
чених контрактом, зобов’язань щодо оплати.
Така гарантія дозволяє отримати товарний
кредит, забезпечити вчасність розрахунків
за лізинговими та консигнаційними угодами,
уникнути обмеження 90 днів на надходження
товару за імпортним контрактом тощо.
- гарантія повернення авансового пла-
тежу (advance payment guarantee)
Це зобов’язання банку повернути аван-
совий платіж, зроблений бенефіціаром на
користь клієнта банку, якщо останній не вико-
нає своїх зобов’язань за контрактом в рамках
якого цей платіж було виконано. Може бути
використана українським експортером для
отримання дешевого кредиту (авансування)
від свого іноземного партнера.
- гарантія виконання (performance bond)
Це зобов’язання банку відшкодувати
бенефіціару збитки, які виникли в результаті
невиконання клієнтом банку, передбачених
контрактом робіт/послуг (будівництво, монтаж
обладнання тощо). Як правило, сума такої
гарантії становить 10% від суми контракту.
зовнішньоекономічної діяльності...
- тендерна гарантія (bid guarantee)
Подається підприємствами разом з тен-
дерною документацією для участі у конкурсі
(тендері), що проводить замовник робіт, як
правило, велика компанія чи державна
установа. Використовується для страхування
замовника від збитків, що можуть виникнути
внаслідок того, що під час тендера його
учасники анулюють свою пропозицію, або
переможець тендера не підпише відповід-
ного контракту із замовником чи не надасть
гарантій виконання останнього. Сума гарантії
становить 1-5% від суми.
- гарантія повернення кредиту (facility
guarantee)
Така гарантія видається банком на ко-
ристь банку-кореспондента і є для останнього
забезпеченням під кредит, що буде наданий
експортеру для виконання ним зобов’язань
за контрактом. Гарантія видається банком
імпортера за дорученням останнього. Така
гарантія дозволяє отримати кредит у тому
випадку, коли позичальник не має достатнього
забезпечення для отримання такого кредиту.
Наостанок слід ще раз звернути увагу на
ті основні переваги використання докумен-
тарних схем здійснення експортно-імпортних
операцій порівняно зі звичайним кредитуван-
ням і розрахунками:
— зменшення ризику зовнішньоекономіч-
ної операції (акредитив значно безпечніший
за звичайну передоплату);
— дешевша вартість кредитування
(середня ставка за валютними кредитами
— 13-14% річних, середня ставка за під-
твердженням акредитиву (видачі гарантії)
іноземним банком — 8% річних);
— можливість комбінованого креди-
тування імпортних операцій клієнтів у
випадку, коли предметом контракту є по-
ставка і монтування обладнання, консиг-
нація, лізинг тощо (спочатку відкривається
акредитив/гарантія, а реальні платежі за
ним йдуть з відтермінуванням (90 — 120
— 150 — 180 — 360 днів від дати відкриття
акредитиву чи гарантії). Середня вартість
такого кредитування у доларах США може
становити 10-12% річних.
Андрій ТИМЧИШИН, додаток №2 до журналу Наше Кредо
Платіжна картка: переваги сучасних технологій
Видача та отримання заробітної плати — одна з областей взаємодії працедавця та працівника, яка завжди несла в собі цілий ряд неоднозначних питань, умовностей, підходів до вирішення…
Однак сьогодні все ширше використовується ряд банківських технологій,
що значно спрощують дане непросте питання. Йдеться про особистий бан-
ківський рахунок фізичної особи — працівника підприємства та емітовану до
нього платіжну картку.
Як і будь-який продукт людського споживання, банківська платіжна картка
має як суттєві переваги порівняно з традиційними готівковими коштами, так і
недоліки. Спробуємо проаналізувати дану тезу саме в розрізі нарахування та
виплати заробітної плати через так звані «карткові зарплатні проекти».
Підприємство
Співпраця будь-якої організації та банку
в рамках «карткового зарплатного проекту»
базується на двосторонній угоді, яка визна-
чає умови випуску платіжних карток для
працівників організації, механізми та терміни
зарахування коштів на карткові рахунки, вар-
тість послуг банку та ряд інших додаткових
моментів. Найбільш вживаними є три схеми
побудови даної співпраці:
- безкоштовна видача платіжних карток
та сплата організацією комісії за зарахування
заробітної плати на картрахунки
- видача та обслуговування платіжних
карток за рахунок організації та сплата ор-
ганізацією комісії за зарахування заробітної
плати на картрахунки
- видача та обслуговування платіжних
карток за рахунок працівника та сплата ор-
ганізацією комісії за зарахування заробітної
плати на картрахунки
Якої ж мети прагне досягти організація,
впроваджуючи у себе зарплатний проект?
Тут необхідно розглянути два аспекти: фінан-
совий та організаційний, причому найбільш
визначальним є саме організаційний.
Недоліки готівки
Багато хто і сьогодні пам’ятає «аварійні»
режими роботи великих промислових під-
приємств у дні виплати заробітної плати:
напружене очікування працівниками моменту
надходження коштів у касу установи, значні
черги до віконечка каси (часом не без пам’ят-
ного всім «ви тут не стояли»), розрахунки
на місці за раніше запозиченими сумами і
т.д. Підвищенню ефективності роботи під-
приємства такі дні звичайно ж не сприяли.
І якщо малим та середнім підприємствам
вдавалось проводити виплату заробітної
плати з мінімальними втратами, то підготовка
та обслуговування даного процесу на великих
підприємствах перетворювались у складний
технологічний ланцюжок, який потребував
розробки графіків видачі заробітної плати
по підрозділах, узгодження їх з банком щодо
готівкового підкріплення, організації пере-
везення коштів та самої видачі заробітної
плати. Існує також багато інших, непрямих
витрат організації:
- облаштування достатнього касового
вузла, як технічне, так і кадрове;
- існування та відносна доступність
загальних списків працівників організації з
вказанням розмірів заробітної плати;
- забезпечення збереженості коштів до
моменту їх видачі працівникам установи;
- обробка надлишків та нестач коштів
під час видачі заробітної плати;
Крім цього, ні для кого не секрет, що під-
писаний керівником установи гарантійний
лист, який підтверджує наявність охорони для
перевезення отриманих в банку готівкових ко-
штів, не завжди відповідає дійсності. А це вже
тягне за собою кримінальну відповідальність
керівника організації у випадку пограбування
бухгалтера або їншої особи, що здійснювала
отримання та перевезення коштів.
Позбутись усіх цих основних незручнос-
тей, а також ряду інших, індивідуальних мо-
ментів, дозволяє впровадження в організації
карткового зарплатного проекту.
Щодо фінансового аспекту функціону-
вання такого проекту, то витрати установи
на його впровадження та обслуговування є
абсолютно співставні з витратами на виплату
заробітної плати. Як правило, комісія зараху-
вання коштів на карткові рахунки учасників
проекту дорівнює комісії за отримання готів-
кових коштів з поточного рахунку організації
і становить 0,5-1%.
Якщо емісія платіжних карток в рамках
проекту здійснюється банком на платній
основі, то така плата становить 5-10 грн. на
рік в розрахунку на 1 картку. Враховуючи те,
що банк позбувається надлишкових витрат на
транспортування значних готівкових коштів,
їх обробку та видачу (включаючи утримання
спеціально обладнаних приміщень), то ці
витрати не стануть додатковим тягарем при
відмові від готівкових виплат.
Хоча у вищенаведеному прикладі за
основу взято велике промислове підпри-
ємство, більшість названих недоліків готів-
кової виплати заробітної плати більшою чи
меншою мірою є актуальними і для малих та
середніх підприємств усіх форм власності. А
набираюча сили тенденція з виведення за-
робітної плати з «тіні» тільки загострюватиме
потребу даних підприємств у зміні форм ви-
плати заробітної плати.
Додаткові переваги пластику
Але функції зарплатних пластикових
карток на підприємстві не обмежуються ви-
ключно процесами виплати заробітної плати.
Реалізація даних проектів значно спрощує усі
операції бухгалтерії підприємства із нараху-
вання та виплати матеріальних коштів.
Наприклад, відповідно до виробничих по-
треб, часто термінових, підприємство може у
будь-який момент робочого дня нарахувати
тому чи іншому працівнику відповідну суму
коштів та передати ці дані у банк (системи
Клієнт-Банк, які дозволяють зробити це в ре-
жимі on-line, сьогодні є фактично стандартом
обслуговування). Зарахування коштів на кон-
кретну платіжну картку банк виконає протягом
0,5-2 год. Забезпечити таку оперативність
виплати у разі відсутності достатньої суми
коштів у касі підприємства, при територіальній
рознесеності підрозділів підприємства і т. д.,
практично неможливо. А у випадку перебу-
вання працівника підприємства у відрядженні,
такий механізм виділення йому додаткової
суми коштів фактично не має альтернативи.
Це ж саме стосується різноманітних соціаль-
них виплат, таких, як матеріальна допомога,
лікарняні та інше, фізична виплата яких часто
є ускладненою через те, що працівник з тих
чи інших причин не може самостійно звер-
нутись в касу підприємства. Знову ж таки,
практика вирішення такої проблеми часто
містить в собі порушення відповідних норм
та законів: кошти в касі банку отримують та
передають адресату колеги по роботі. Зате
при використанні платіжної картки працівник
може самостійно, або з допомогою чоловіка
(дружини), отримати ці кошти в будь-який
момент у загальнодоступному банкоматі, не
змушуючи працівників касового вузла під-
приємства порушувати відповідні нормативні
документи.
Таким чином, підсумовуючи усе вище-
сказане, можна виділити наступні основні
переваги підприємства при впровадженні
зарплатного проекту:
- зменшення до мінімуму готівкових
оборотів підприємства, які містять великий
операційний ризик.
- значне спрощення процесів нараху-
вання та виплати заробітної плати бухгалтер-
ським підрозділом підприємства, підвищення
оперативності та гнучкості даних процесів.
- передача відповідальності за видачу
готівкових коштів до банку.
- підвищення конфіденційності інформа-
ції про розміри заробітної плати конкретних
працівників підприємства.
Працівники
Тепер спробуємо оцінити переваги та
недоліки впровадження зарплатних проектів
з боку працівників підприємства.
Ще 3-4 роки тому дати однозначну відпо-
відь на питання «Отримання заробітної плати
з допомогою платіжної картки — зручно це
чи ні?» в багатьох випадках було непросто.
Це, в першу чергу, стосувалось невеликих
населених пунктів з незначною мережею
банківських установ і, що особливо важ-
ливо, нерозвиненою мережею банкоматів
банку, що обслуговує підприємство. Другим
фактором, який був не на користь платіжної
картки, були незначний досвід частини банків
з обслуговування карток та недосконалість
відповідних технологій. Результатом цього
було впровадження зарплатних проектів ви-
ключно «вольовим» рішенням керівництва
підприємства, незважаючи на відсутність за-
цікавленості у більшості членів колективу.
Однак на сьогодні щодо всіх цих негатив-
них моментів стан справ докорінно змінено.
Завдяки активній діяльності лідерів ринку
банкомати стали звичним атрибутом практич-
но кожного населеного пункту України, і навіть
з’явився такий аспект банківської діяльності,
як конкурентна боротьба за найбільш зручні
для клієнтів місця встановлення банкоматів.
Частка мережі банкоматів перших 20 банків
з 62, які працюють на картковому ринку
України, становить 90%, а загальна кількість
терміналів в країні станом на 01.03.06 стано-
вить 11,2 тис. Крім цього, завдяки загальним
інтеграційним процесам, що відбуваються у
банківській сфері, з’явилось таке поняття,
як «об’єднання банкоматних мереж банків-
партнерів», що значно збільшує кількість
«безкоштовних» банкоматів для власника
платіжної картки того чи іншого банку.
Це ж саме стосується і інформаційних
технологій, які використовуються банками в
процесі випуску та обслуговування платіжних
карток. Уже позаду початковий етап розвитку
даних технологій, коли банки використо-
вували морально застаріле програмне за-
безпечення або намагались впроваджувати
власні розробки. Протягом останніх років
більшістю банків здійснено значні інвестиції
у придбання спеціалізованих систем для
ведення карткового бізнесу, які відмінно за-
рекомендували себе у багатьох фінансових
установах Європи та цілого світу. Результат
даних інноваційних процесів стає все більш
відчутним кінцевому користувачу:
- зростає функціональна наповненість
платіжних карток.
- розвиваються дистанційні канали
доступу до процесів управління платіжною
карткою.
- значно підвищується рівень захище-
ності карткових продуктів.
З простого інструменту отримання за-
робітної плати в банкоматі платіжна картка
поступово перетворюється на інструментарій
ведення співпраці клієнта з банком.
Уже сьогодні в рамках зарплатних про-
ектів більшість їх учасників можуть отримати
короткотерміновий кредит на свою платіжну
картку (від 50 до 200 відсотків середньомісяч-
них поступлень або розміру заробітної плати)
та використовувати його в будь-який момент
як в торговій мережі, так і для отримання
готівкових коштів. Це позбавляє власника
такої картки необхідності звертатись до колег
по роботі або просто знайомих з проханням
позичити певну суму. І вартість такої послуги
не буде занадто значною: при використанні
кредитного ліміту в розмірі 200 грн. терміном
на 5 днів, власник картки сплатить банку
відсотків на суму 0,6-0,7 грн. Але і це ще не
все. Інколи банк, залежно від типу операції,
(торгова чи отримання готівки) встановлює
т.з. «пільговий період», сплативши протягом
якого суму заборгованості клієнт взагалі
не платитиме відсотків за користування
кредитом. На сьогодні такі характеристики
карткових продуктів тільки починають впро-
ваджуватись банками України, однак дана
практика уже давно є загальним правилом
на ринках Європи, в тому числі і у нашого
найближчого сусіда — Польщі.
Крім встановлення кредитних лімітів на
платіжні картки, банки все частіше пропону-
ють своїм клієнтам ряд додаткових послуг, які
значно полегшують вирішення повсякденних
побутових проблем. А саме:
- виконання банком щомісячних фіксо-
ваних платежів, наперед обумовлених клієн-
том (наприклад, за користування кабельним
телебаченням, Інтернетом і т.д.)
- ініціювання через мережу банкоматів
наперед обумовлених платежів (реквізити
отримувача зберігаються в банку, довільну
дату та суму платежу клієнт повідомляє в
банк через банкомат)
- здійснення переказів на інші банківські
рахунки клієнта (на поповнення депозиту, на
погашення довгострокового кредиту)
- придбання небанківських товарів та по-
слуг (кодів поповнень операторів мобільного
зв’язку, страхові поліси, інше).
Прихід на український ринок великих за-
кордонних фінансових інституцій також відо-
бражається на розвитку карткового бізнесу:
банки розпочали впровадження поширених
на Заході стандартів страхування власників
платіжних карток, запроваджують програми
лояльності.
Ще однією вагомою перевагою платіжної
картки є можливість збереження усієї суми
коштів або більшої частини з них при втраті/
викраденні гаманця. В даному випадку важли-
вим є швидкість телефонного звернення клієн-
та у цілодобову службу клієнтської підтримки з
метою блокування втраченої картки. У випадку
з готівковими коштами такий розвиток подій
однозначно призводить до втрати усіх наявних
в гаманці коштів, що особливо відчутно у день
отримання заробітної плати.
Підсумовуючи все сказане щодо працівників підприємств — потенційних учасників
зарплатних проектів, то можна виділити на-
ступні переваги платіжної картки порівняно
з грошовими виплатами:
- швидкий доступ до кредитних ресурсів
банку;
- зручне виконання постійних операцій
з оплати послуг, наданих сторонніми орга-
нізаціями;
- безпека збереження власних коштів;
- конфіденційність інформації про роз-
міри заробітної плати;
- отримання додаткових фінансових
послуг в рамках цілісних програм обслуго-
вування клієнтів банку.
В справедливості цих тез уже переконали-
ся мільйони власників платіжних карток, що,
своєю чергою, значно змінило характер спів-
праці між банком та його клієнтами — підпри-
ємством. Тому запровадження таких проектів
на сьогодні в більшості випадків здійснюється
за взаємною згодою усіх трьох сторін: банку,
керівництва підприємства і, що найголовні-
ше, працівників даного підприємства.
Дмитро ЛУЧКО, додаток №2 до журналу Наше Кредо
Однак сьогодні все ширше використовується ряд банківських технологій,
що значно спрощують дане непросте питання. Йдеться про особистий бан-
ківський рахунок фізичної особи — працівника підприємства та емітовану до
нього платіжну картку.
Як і будь-який продукт людського споживання, банківська платіжна картка
має як суттєві переваги порівняно з традиційними готівковими коштами, так і
недоліки. Спробуємо проаналізувати дану тезу саме в розрізі нарахування та
виплати заробітної плати через так звані «карткові зарплатні проекти».
Підприємство
Співпраця будь-якої організації та банку
в рамках «карткового зарплатного проекту»
базується на двосторонній угоді, яка визна-
чає умови випуску платіжних карток для
працівників організації, механізми та терміни
зарахування коштів на карткові рахунки, вар-
тість послуг банку та ряд інших додаткових
моментів. Найбільш вживаними є три схеми
побудови даної співпраці:
- безкоштовна видача платіжних карток
та сплата організацією комісії за зарахування
заробітної плати на картрахунки
- видача та обслуговування платіжних
карток за рахунок організації та сплата ор-
ганізацією комісії за зарахування заробітної
плати на картрахунки
- видача та обслуговування платіжних
карток за рахунок працівника та сплата ор-
ганізацією комісії за зарахування заробітної
плати на картрахунки
Якої ж мети прагне досягти організація,
впроваджуючи у себе зарплатний проект?
Тут необхідно розглянути два аспекти: фінан-
совий та організаційний, причому найбільш
визначальним є саме організаційний.
Недоліки готівки
Багато хто і сьогодні пам’ятає «аварійні»
режими роботи великих промислових під-
приємств у дні виплати заробітної плати:
напружене очікування працівниками моменту
надходження коштів у касу установи, значні
черги до віконечка каси (часом не без пам’ят-
ного всім «ви тут не стояли»), розрахунки
на місці за раніше запозиченими сумами і
т.д. Підвищенню ефективності роботи під-
приємства такі дні звичайно ж не сприяли.
І якщо малим та середнім підприємствам
вдавалось проводити виплату заробітної
плати з мінімальними втратами, то підготовка
та обслуговування даного процесу на великих
підприємствах перетворювались у складний
технологічний ланцюжок, який потребував
розробки графіків видачі заробітної плати
по підрозділах, узгодження їх з банком щодо
готівкового підкріплення, організації пере-
везення коштів та самої видачі заробітної
плати. Існує також багато інших, непрямих
витрат організації:
- облаштування достатнього касового
вузла, як технічне, так і кадрове;
- існування та відносна доступність
загальних списків працівників організації з
вказанням розмірів заробітної плати;
- забезпечення збереженості коштів до
моменту їх видачі працівникам установи;
- обробка надлишків та нестач коштів
під час видачі заробітної плати;
Крім цього, ні для кого не секрет, що під-
писаний керівником установи гарантійний
лист, який підтверджує наявність охорони для
перевезення отриманих в банку готівкових ко-
штів, не завжди відповідає дійсності. А це вже
тягне за собою кримінальну відповідальність
керівника організації у випадку пограбування
бухгалтера або їншої особи, що здійснювала
отримання та перевезення коштів.
Позбутись усіх цих основних незручнос-
тей, а також ряду інших, індивідуальних мо-
ментів, дозволяє впровадження в організації
карткового зарплатного проекту.
Щодо фінансового аспекту функціону-
вання такого проекту, то витрати установи
на його впровадження та обслуговування є
абсолютно співставні з витратами на виплату
заробітної плати. Як правило, комісія зараху-
вання коштів на карткові рахунки учасників
проекту дорівнює комісії за отримання готів-
кових коштів з поточного рахунку організації
і становить 0,5-1%.
Якщо емісія платіжних карток в рамках
проекту здійснюється банком на платній
основі, то така плата становить 5-10 грн. на
рік в розрахунку на 1 картку. Враховуючи те,
що банк позбувається надлишкових витрат на
транспортування значних готівкових коштів,
їх обробку та видачу (включаючи утримання
спеціально обладнаних приміщень), то ці
витрати не стануть додатковим тягарем при
відмові від готівкових виплат.
Хоча у вищенаведеному прикладі за
основу взято велике промислове підпри-
ємство, більшість названих недоліків готів-
кової виплати заробітної плати більшою чи
меншою мірою є актуальними і для малих та
середніх підприємств усіх форм власності. А
набираюча сили тенденція з виведення за-
робітної плати з «тіні» тільки загострюватиме
потребу даних підприємств у зміні форм ви-
плати заробітної плати.
Додаткові переваги пластику
Але функції зарплатних пластикових
карток на підприємстві не обмежуються ви-
ключно процесами виплати заробітної плати.
Реалізація даних проектів значно спрощує усі
операції бухгалтерії підприємства із нараху-
вання та виплати матеріальних коштів.
Наприклад, відповідно до виробничих по-
треб, часто термінових, підприємство може у
будь-який момент робочого дня нарахувати
тому чи іншому працівнику відповідну суму
коштів та передати ці дані у банк (системи
Клієнт-Банк, які дозволяють зробити це в ре-
жимі on-line, сьогодні є фактично стандартом
обслуговування). Зарахування коштів на кон-
кретну платіжну картку банк виконає протягом
0,5-2 год. Забезпечити таку оперативність
виплати у разі відсутності достатньої суми
коштів у касі підприємства, при територіальній
рознесеності підрозділів підприємства і т. д.,
практично неможливо. А у випадку перебу-
вання працівника підприємства у відрядженні,
такий механізм виділення йому додаткової
суми коштів фактично не має альтернативи.
Це ж саме стосується різноманітних соціаль-
них виплат, таких, як матеріальна допомога,
лікарняні та інше, фізична виплата яких часто
є ускладненою через те, що працівник з тих
чи інших причин не може самостійно звер-
нутись в касу підприємства. Знову ж таки,
практика вирішення такої проблеми часто
містить в собі порушення відповідних норм
та законів: кошти в касі банку отримують та
передають адресату колеги по роботі. Зате
при використанні платіжної картки працівник
може самостійно, або з допомогою чоловіка
(дружини), отримати ці кошти в будь-який
момент у загальнодоступному банкоматі, не
змушуючи працівників касового вузла під-
приємства порушувати відповідні нормативні
документи.
Таким чином, підсумовуючи усе вище-
сказане, можна виділити наступні основні
переваги підприємства при впровадженні
зарплатного проекту:
- зменшення до мінімуму готівкових
оборотів підприємства, які містять великий
операційний ризик.
- значне спрощення процесів нараху-
вання та виплати заробітної плати бухгалтер-
ським підрозділом підприємства, підвищення
оперативності та гнучкості даних процесів.
- передача відповідальності за видачу
готівкових коштів до банку.
- підвищення конфіденційності інформа-
ції про розміри заробітної плати конкретних
працівників підприємства.
Працівники
Тепер спробуємо оцінити переваги та
недоліки впровадження зарплатних проектів
з боку працівників підприємства.
Ще 3-4 роки тому дати однозначну відпо-
відь на питання «Отримання заробітної плати
з допомогою платіжної картки — зручно це
чи ні?» в багатьох випадках було непросто.
Це, в першу чергу, стосувалось невеликих
населених пунктів з незначною мережею
банківських установ і, що особливо важ-
ливо, нерозвиненою мережею банкоматів
банку, що обслуговує підприємство. Другим
фактором, який був не на користь платіжної
картки, були незначний досвід частини банків
з обслуговування карток та недосконалість
відповідних технологій. Результатом цього
було впровадження зарплатних проектів ви-
ключно «вольовим» рішенням керівництва
підприємства, незважаючи на відсутність за-
цікавленості у більшості членів колективу.
Однак на сьогодні щодо всіх цих негатив-
них моментів стан справ докорінно змінено.
Завдяки активній діяльності лідерів ринку
банкомати стали звичним атрибутом практич-
но кожного населеного пункту України, і навіть
з’явився такий аспект банківської діяльності,
як конкурентна боротьба за найбільш зручні
для клієнтів місця встановлення банкоматів.
Частка мережі банкоматів перших 20 банків
з 62, які працюють на картковому ринку
України, становить 90%, а загальна кількість
терміналів в країні станом на 01.03.06 стано-
вить 11,2 тис. Крім цього, завдяки загальним
інтеграційним процесам, що відбуваються у
банківській сфері, з’явилось таке поняття,
як «об’єднання банкоматних мереж банків-
партнерів», що значно збільшує кількість
«безкоштовних» банкоматів для власника
платіжної картки того чи іншого банку.
Це ж саме стосується і інформаційних
технологій, які використовуються банками в
процесі випуску та обслуговування платіжних
карток. Уже позаду початковий етап розвитку
даних технологій, коли банки використо-
вували морально застаріле програмне за-
безпечення або намагались впроваджувати
власні розробки. Протягом останніх років
більшістю банків здійснено значні інвестиції
у придбання спеціалізованих систем для
ведення карткового бізнесу, які відмінно за-
рекомендували себе у багатьох фінансових
установах Європи та цілого світу. Результат
даних інноваційних процесів стає все більш
відчутним кінцевому користувачу:
- зростає функціональна наповненість
платіжних карток.
- розвиваються дистанційні канали
доступу до процесів управління платіжною
карткою.
- значно підвищується рівень захище-
ності карткових продуктів.
З простого інструменту отримання за-
робітної плати в банкоматі платіжна картка
поступово перетворюється на інструментарій
ведення співпраці клієнта з банком.
Уже сьогодні в рамках зарплатних про-
ектів більшість їх учасників можуть отримати
короткотерміновий кредит на свою платіжну
картку (від 50 до 200 відсотків середньомісяч-
них поступлень або розміру заробітної плати)
та використовувати його в будь-який момент
як в торговій мережі, так і для отримання
готівкових коштів. Це позбавляє власника
такої картки необхідності звертатись до колег
по роботі або просто знайомих з проханням
позичити певну суму. І вартість такої послуги
не буде занадто значною: при використанні
кредитного ліміту в розмірі 200 грн. терміном
на 5 днів, власник картки сплатить банку
відсотків на суму 0,6-0,7 грн. Але і це ще не
все. Інколи банк, залежно від типу операції,
(торгова чи отримання готівки) встановлює
т.з. «пільговий період», сплативши протягом
якого суму заборгованості клієнт взагалі
не платитиме відсотків за користування
кредитом. На сьогодні такі характеристики
карткових продуктів тільки починають впро-
ваджуватись банками України, однак дана
практика уже давно є загальним правилом
на ринках Європи, в тому числі і у нашого
найближчого сусіда — Польщі.
Крім встановлення кредитних лімітів на
платіжні картки, банки все частіше пропону-
ють своїм клієнтам ряд додаткових послуг, які
значно полегшують вирішення повсякденних
побутових проблем. А саме:
- виконання банком щомісячних фіксо-
ваних платежів, наперед обумовлених клієн-
том (наприклад, за користування кабельним
телебаченням, Інтернетом і т.д.)
- ініціювання через мережу банкоматів
наперед обумовлених платежів (реквізити
отримувача зберігаються в банку, довільну
дату та суму платежу клієнт повідомляє в
банк через банкомат)
- здійснення переказів на інші банківські
рахунки клієнта (на поповнення депозиту, на
погашення довгострокового кредиту)
- придбання небанківських товарів та по-
слуг (кодів поповнень операторів мобільного
зв’язку, страхові поліси, інше).
Прихід на український ринок великих за-
кордонних фінансових інституцій також відо-
бражається на розвитку карткового бізнесу:
банки розпочали впровадження поширених
на Заході стандартів страхування власників
платіжних карток, запроваджують програми
лояльності.
Ще однією вагомою перевагою платіжної
картки є можливість збереження усієї суми
коштів або більшої частини з них при втраті/
викраденні гаманця. В даному випадку важли-
вим є швидкість телефонного звернення клієн-
та у цілодобову службу клієнтської підтримки з
метою блокування втраченої картки. У випадку
з готівковими коштами такий розвиток подій
однозначно призводить до втрати усіх наявних
в гаманці коштів, що особливо відчутно у день
отримання заробітної плати.
Підсумовуючи все сказане щодо працівників підприємств — потенційних учасників
зарплатних проектів, то можна виділити на-
ступні переваги платіжної картки порівняно
з грошовими виплатами:
- швидкий доступ до кредитних ресурсів
банку;
- зручне виконання постійних операцій
з оплати послуг, наданих сторонніми орга-
нізаціями;
- безпека збереження власних коштів;
- конфіденційність інформації про роз-
міри заробітної плати;
- отримання додаткових фінансових
послуг в рамках цілісних програм обслуго-
вування клієнтів банку.
В справедливості цих тез уже переконали-
ся мільйони власників платіжних карток, що,
своєю чергою, значно змінило характер спів-
праці між банком та його клієнтами — підпри-
ємством. Тому запровадження таких проектів
на сьогодні в більшості випадків здійснюється
за взаємною згодою усіх трьох сторін: банку,
керівництва підприємства і, що найголовні-
ше, працівників даного підприємства.
Дмитро ЛУЧКО, додаток №2 до журналу Наше Кредо
Ринок фондових інструментів інструментів та місце банку на ньому
Банківська система — одна з найважливіших і невід’ємних структур
ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту
грошових коштів (в тому числі і фондових інструментів) історично
йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи гро-
шові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками
у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність ви-
робництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.
ВАТ «КРЕДОБАНК» є професійним
учасником ринку цінних паперів з 1991 року
(Ліцензія Державної комісії з цінних паперів
та фондового ринку на здійснення профе-
сійної діяльності на ринку цінних паперів:
діяльності з випуску та обігу цінних паперів;
депозитарна діяльність зберігача цінних
паперів серія АВ № 020674 від 11.04.2006р.)
та задля реалізації принципів, що висловлені
в гаслі «Нова назва — нові можливості», про-
понує своїм клієнтам широкий спектр послуг
на фінансових ринках, що є орієнтований на
споживачів (як на фізичних, так і на юридич-
них осіб), фінансово забезпечених, які готові
інвестувати свій тимчасово вільний капітал
у цінні папери.
1. Купівля, продаж і обмін цінних па-
перів за дорученням
Купівлю, продаж і обмін цінних паперів за
дорученням клієнтів Банк здійснює на підста-
ві договорів комісії і доручення. На виконання
договору з клієнтом Банк укладає договори
купівлі, продажу і міни цінних паперів.
Користь для клієнта
- Банк як професійний учасник ринку цін-
них паперів спроможний виконати доручення
клієнта у більш стислий термін та на більш
вигідних цінових умовах, ніж при самостійно-
му проведенні операції клієнтом.
- Відповідно до чинного законодавства
суб’єкти господарської діяльності, що не
мають дозволу Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку на здійснення
професійної діяльності з цінними паперами,
можуть проводити торгівлю цінними папе-
рами лише через торговця цінними, яким
виступає Банк.
- При придбанні цінних паперів за
дорученнями клієнта Банк може надавати
останньому кредит або забезпечувати ви-
конання зобов’язань поручительством чи га-
рантією на загальних принципах банківського
кредитування.
Підготовка емісії та розміщення кор-
поративних облігацій — повний супровід
банком емісій клієнтських облігаційних запо-
зичень, що полягає у наданні таких послуг:
- Організація випуску (від підготовки
протоколу зборів засновників/акціонерів
до подання на реєстрацію до ДКЦПФР та
відкриття емітентського рахунку у Депози-
тарії);
- Розміщення корпоративних облігацій,
включаючи андеррайтинг — ВАТ «КРЕДО-
БАНК», залежно від укладеного з емітентом
договору, бере на себе зобов’язання розміс-
тити серед інвесторів випуск цінних паперів
в повному обсязі, або тільки в обсязі визна-
ченому договором;
- Обслуговування вторинного ринку, що
включає в себе послуги маркет-мейкера, за-
безпечення підтримки твердих котирувань в
торговельно-інформаційних системах (ПФТС
та ін.) та інформаційних ресурсах (напр.,
SBondS);
- Банк по укладеному договорі може бра-
ти на себе більш технічну функцію при емісії
— платіжний агент емісії — забезпечення обігу
грошових коштів при розміщенні, обігу, виплаті
доходів та номіналу при погашенні.
Користь для клієнта
- Альтернативний спосіб фінансування
поточних потреб підприємства, що дозволить
диверсифікувати заборгованість та залучити
порівняно дешеві грошові ресурси без за-
стави майна;
- Процентні витрати із залучених коштів
є меншими порівняно з банківським креди-
туванням.
- Високий кваліфікаційний рівень ко-
лективу у поєднанні з європейськими техно-
логіями роботи на вітчизняному фондовому
ринку є запорукою успіху реалізації проектів
як внутрішніх, так і зовнішніх публічних за-
позичень.
2. Врахування векселів
Врахування векселів — це придбання
банком прав по векселю шляхом оплати
цього векселя до настання строку платежу за
ним з метою одержання прибутку від цінного
паперу у вигляді різниці між вартістю враху-
вання і вартістю його погашення або у вигляді
обумовленого у векселі відсотка.
Різновиди врахування:
- Безоборотне врахування.
- Врахування з реверсом.
- Звичайне врахування.
Коротка характеристика
Враховуючи вексель, Банк тим самим
надає векселедержателю-пред’явнику стро-
ковий кредит.
Всі операції із врахування векселів Банк
здійснює на підставі укладеного з векселе-
держателем договору про врахування.
Кредит у формі врахування векселів
надається шляхом:
- перерахування на поточний рахунок
пред’явника у термін, встановлений у дого-
ворі врахування;
- оплати кредиторської заборгованості
пред’явника за умови подання документів,
що підтверджують наявність такої заборго-
ваності (акт звірки заборгованості, договори
на поставку продукції, товарно-транспортні
накладні тощо).
Користь для клієнта
- Можливість поповнення власних обо-
ротних коштів через врахування отриманих
від споживачів векселів у банку.
- Можливість отримання банківського
фінансування без оформлення застави як
при звичайному кредитуванні.
3. Авалювання векселів
Авалювання — це взяття Банком на себе
зобов’язання оплатити вексель повністю або
частково за одну із зобов’язаних за векселем
осіб, якщо платник не оплатив вексель у
термін чи неможливо одержати платіж за
векселем у термін.
Коротка характеристика
Аваль може надаватися як за векселе-
давця (акцептанта), так і за кожного відпо-
відального індосанта. Аваліст (Банк) бере
на себе таку ж відповідальність, як і особа,
зобов’язання якої він забезпечив.
Аваль може бути наданий у будь-який
час: при складанні, видачі та на будь-якому
наступному етапі обігу векселя.
Користь для клієнта
- Авалювання векселів комерційним
банком значно підвищує ліквідність таких
векселів та їх ринкову вартість.
- Авалювання векселів комерційним
банком є обов’язковою умовою законодавчих
та нормативних актів при оформленні век-
селів, виданих в оплату податку на додану
вартість, акцизного збору та ввізного мита,
що дають можливість відтермінувати сплату
цих податків на строк від 30 до 90 днів.
5. Видача банком гарантій на забез-
печення оплати векселів
Гарантією платежу за векселем вважа-
ється безвідзивне зобов’язання платежу за
векселем зі строком пред’явлення вимоги.
Усі гарантії вважаються безвідзивними,
якщо не зазначене інше. Платіж має бути
виконаний проти пред’явлення письмової
вимоги платежу і, можливо, інших докумен-
тів відповідно до умов гарантії та чинного
законодавства.
Користь для клієнта
- Значне підвищення ліквідності векселя
та його ринкової вартості.
- Забезпечення оплати векселя.
6. Інкасування векселів
Інкасування векселів — це здійснення
банком за дорученням комітента (векселе-
держателя) операцій з векселями і супровід-
ними комерційними документами на підставі
одержаних від комітента інструкцій.
Коротка характеристика
Інкасування здійснюється за двома ви-
дами:
- чисте інкасо — інкасування векселів
без супровідних документів;
- документарне інкасо — інкасування
векселів з супровідними комерційними до-
кументами.
Сторонами в операції інкасування ви-
ступають:
- принципал (комітент, клієнт) — особа,
яка доручає банку операцію інкасування;
- банк-ремітент — банк, якому принци-
пал доручив операцію інкасування;
- інкасуючий банк — будь-який банк,
крім банку-ремітента, який здійснює пред’яв-
лення векселів і комерційних документів
платнику;
- платник — особа, якій повинно бути
зроблене пред’явлення векселів та комер-
ційних документів згідно з дорученням
інкасування.
Чисте і документарне інкасо векселів
Банк здійснює згідно з укладеним з векселе-
держателем договором про інкасування.
Користь для клієнта
- Банки можуть виконувати доручення
клієнтів швидше і дешевше завдяки більш
тісним та налагодженим зв’язкам між со-
бою.
- Клієнт звільняється від необхідності
контролювати терміни пред’явлення векселів
до акцептування чи оплати та безпосередньо
здійснювати їх пред’явлення, що вимагало б
затрат значно більших за розмір комісійної
винагороди, сплаченої банку.
7. Доміциляція векселів
Доміциляція векселів — прийняття бан-
ком від імені поручителя векселя до платежу
та його оплата за рахунок поручителя, який
може бути векселедавцем або акцептан-
том.
Оплата векселів, в яких Банк виступає
особливим платником (доміциліатом) — це
здійснення Банком за дорученням довірите-
ля-платника за векселем операцій з вексе-
лями на підставі одержаних від довірителя
інструкцій, тобто:
- здійснення платежу за векселями;
- прийом векселів до оплати від закон-
ного векселедержателя;
- передавання векселів платнику після
повної оплати векселя.
Користь для клієнта
- Спрощення розрахунків;
- Можливість здійснення розрахунку за
місцем знаходження пред’явника;
За умови виконання попереднього пере-
рахування коштів на доміциляційний рахунок,
клієнт звільняється від необхідності стежити
за терміном погашення векселя.
8. Консультації з операцій з цінними
паперами — Департамент цінних паперів,
представляючи інтереси ВАТ «КРЕДОБАНК»,
надає фахові консультації щодо способів та
інструментів здійснення вкладень в різно-
манітні цінні папери та фінансові деривативи
чи з інших операцій з фондовими інструмен-
тами;
9. Супровід та консалтингові послуги
при переведенні клієнтських цінних папе-
рів з однієї форми в іншу (з документарної в
бездокументарну і навпаки) дозволить клієн-
ту спростити облік прав власності інвесторів
на емітовані ним цінні папери, через зміну їх
форми з передачею обов’язків обліку від ре-
єстраторів до зберігачів (в т.ч. зберігач цінних
паперів ВАТ «КРЕДОБАНК») і навпаки.
10. Формування та диверсифікація
портфеля цінних паперів для клієнта
— розробка бізнес-плану інвестування
клієнтом в цінні папери з використанням різ-
номанітних підходів світової та української
практики, а також диверсифікація портфеля
з метою зменшення кредитного ризику, ри-
зику ліквідності, ризику волантильності та
«ризику на ризик».
11. Управління за дорученням клієнта
портфелем цінних паперів, включаючи
операції на організованому ринку, в т. ч. на
ПФТС — повне обслуговування клієнтського
портфеля цінних паперів, його диверсифі-
кація та забезпечення максимізації доходу
при оптимізації ризиків, забезпечення про-
центних доходів та доходів від спреду цін та
маржі позицій, а також можливість отримання
клієнтом доходів від реінвестування.
12. Повний супровід операцій клієнта
з цінними паперами — фахівці ВАТ «КРЕ-
ДОБАНК» забезпечують повний супровід
операції клієнта, формують документи, ство-
рюють «правильний» документообіг та схеми
руху грошових коштів з точки зору логістичної
інфраструктури операції та оптимізації про-
цесу її здійснення, таким чином, щоб кінцевий
продукт для клієнта мав вигляд «професійно
організованої та проведеної в стислі терміни
без значних затрат часу та коштів».
13. Доповненням до послуг, що нада-
ються Департаментом цінних паперів щодо
операцій з цінними паперами на фондовому
ринку, є депозитарна діяльність зберігача
цінних паперів. ВАТ «КРЕДОБАНК» на здій-
снення своєї депозитарної діяльності надає
клієнтам наступні послуги:
- обслуговування власників цінних
паперів, випущених в бездокументарній та
документарній формах;
- виконання функцій, пов’язаних зі збе-
ріганням цінних паперів;
- обслуговуванням обігу цінних паперів
на рахунках у цінних паперах та операцій емі-
тента щодо випущених ним цінних паперів;
- складання облікового реєстру рахунків
власників цінних паперів;
- переведення всього випуску цінних
паперів, випущених в документарній формі,
в бездокументарну форму;
- здійснення функцій номінального
утримувача;
- обслуговування інститутів спільного
інвестування та пенсійних фондів.
Комісійна плата
Комісійна оплата описаних вище послуг
ВАТ «КРЕДОБАНК» здійснюється на підставі
затверджених тарифів.
Запрошуємо клієнтів ознайомитися з
тарифами на конкретні послуги у найближчій
філії чи відділенні банку.
Комплексне обслуговування клієнтів на
фондовому ринку та факт, що банк працює на
ньому уже 16 років поспіль — це та перевага,
яку може запропонувати ВАТ «КРЕДОБАНК»
порівняно з іншими банками першої двадцят-
ки, що забезпечує йому імідж структури з уні-
версальністю обслуговування і максимально
відлагодженою та оптимізованою структурою
документообігу та руху потоків грошових
коштів, орієнтованою повністю та виключно
спрямованою на досягнення поставленої
мети та отримання клієнтом результативності
співпраці з банком.
Сергій ЗАЙКО, додаток №2 до журналу Наше Кредо
ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту
грошових коштів (в тому числі і фондових інструментів) історично
йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи гро-
шові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками
у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність ви-
робництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.
ВАТ «КРЕДОБАНК» є професійним
учасником ринку цінних паперів з 1991 року
(Ліцензія Державної комісії з цінних паперів
та фондового ринку на здійснення профе-
сійної діяльності на ринку цінних паперів:
діяльності з випуску та обігу цінних паперів;
депозитарна діяльність зберігача цінних
паперів серія АВ № 020674 від 11.04.2006р.)
та задля реалізації принципів, що висловлені
в гаслі «Нова назва — нові можливості», про-
понує своїм клієнтам широкий спектр послуг
на фінансових ринках, що є орієнтований на
споживачів (як на фізичних, так і на юридич-
них осіб), фінансово забезпечених, які готові
інвестувати свій тимчасово вільний капітал
у цінні папери.
1. Купівля, продаж і обмін цінних па-
перів за дорученням
Купівлю, продаж і обмін цінних паперів за
дорученням клієнтів Банк здійснює на підста-
ві договорів комісії і доручення. На виконання
договору з клієнтом Банк укладає договори
купівлі, продажу і міни цінних паперів.
Користь для клієнта
- Банк як професійний учасник ринку цін-
них паперів спроможний виконати доручення
клієнта у більш стислий термін та на більш
вигідних цінових умовах, ніж при самостійно-
му проведенні операції клієнтом.
- Відповідно до чинного законодавства
суб’єкти господарської діяльності, що не
мають дозволу Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку на здійснення
професійної діяльності з цінними паперами,
можуть проводити торгівлю цінними папе-
рами лише через торговця цінними, яким
виступає Банк.
- При придбанні цінних паперів за
дорученнями клієнта Банк може надавати
останньому кредит або забезпечувати ви-
конання зобов’язань поручительством чи га-
рантією на загальних принципах банківського
кредитування.
Підготовка емісії та розміщення кор-
поративних облігацій — повний супровід
банком емісій клієнтських облігаційних запо-
зичень, що полягає у наданні таких послуг:
- Організація випуску (від підготовки
протоколу зборів засновників/акціонерів
до подання на реєстрацію до ДКЦПФР та
відкриття емітентського рахунку у Депози-
тарії);
- Розміщення корпоративних облігацій,
включаючи андеррайтинг — ВАТ «КРЕДО-
БАНК», залежно від укладеного з емітентом
договору, бере на себе зобов’язання розміс-
тити серед інвесторів випуск цінних паперів
в повному обсязі, або тільки в обсязі визна-
ченому договором;
- Обслуговування вторинного ринку, що
включає в себе послуги маркет-мейкера, за-
безпечення підтримки твердих котирувань в
торговельно-інформаційних системах (ПФТС
та ін.) та інформаційних ресурсах (напр.,
SBondS);
- Банк по укладеному договорі може бра-
ти на себе більш технічну функцію при емісії
— платіжний агент емісії — забезпечення обігу
грошових коштів при розміщенні, обігу, виплаті
доходів та номіналу при погашенні.
Користь для клієнта
- Альтернативний спосіб фінансування
поточних потреб підприємства, що дозволить
диверсифікувати заборгованість та залучити
порівняно дешеві грошові ресурси без за-
стави майна;
- Процентні витрати із залучених коштів
є меншими порівняно з банківським креди-
туванням.
- Високий кваліфікаційний рівень ко-
лективу у поєднанні з європейськими техно-
логіями роботи на вітчизняному фондовому
ринку є запорукою успіху реалізації проектів
як внутрішніх, так і зовнішніх публічних за-
позичень.
2. Врахування векселів
Врахування векселів — це придбання
банком прав по векселю шляхом оплати
цього векселя до настання строку платежу за
ним з метою одержання прибутку від цінного
паперу у вигляді різниці між вартістю враху-
вання і вартістю його погашення або у вигляді
обумовленого у векселі відсотка.
Різновиди врахування:
- Безоборотне врахування.
- Врахування з реверсом.
- Звичайне врахування.
Коротка характеристика
Враховуючи вексель, Банк тим самим
надає векселедержателю-пред’явнику стро-
ковий кредит.
Всі операції із врахування векселів Банк
здійснює на підставі укладеного з векселе-
держателем договору про врахування.
Кредит у формі врахування векселів
надається шляхом:
- перерахування на поточний рахунок
пред’явника у термін, встановлений у дого-
ворі врахування;
- оплати кредиторської заборгованості
пред’явника за умови подання документів,
що підтверджують наявність такої заборго-
ваності (акт звірки заборгованості, договори
на поставку продукції, товарно-транспортні
накладні тощо).
Користь для клієнта
- Можливість поповнення власних обо-
ротних коштів через врахування отриманих
від споживачів векселів у банку.
- Можливість отримання банківського
фінансування без оформлення застави як
при звичайному кредитуванні.
3. Авалювання векселів
Авалювання — це взяття Банком на себе
зобов’язання оплатити вексель повністю або
частково за одну із зобов’язаних за векселем
осіб, якщо платник не оплатив вексель у
термін чи неможливо одержати платіж за
векселем у термін.
Коротка характеристика
Аваль може надаватися як за векселе-
давця (акцептанта), так і за кожного відпо-
відального індосанта. Аваліст (Банк) бере
на себе таку ж відповідальність, як і особа,
зобов’язання якої він забезпечив.
Аваль може бути наданий у будь-який
час: при складанні, видачі та на будь-якому
наступному етапі обігу векселя.
Користь для клієнта
- Авалювання векселів комерційним
банком значно підвищує ліквідність таких
векселів та їх ринкову вартість.
- Авалювання векселів комерційним
банком є обов’язковою умовою законодавчих
та нормативних актів при оформленні век-
селів, виданих в оплату податку на додану
вартість, акцизного збору та ввізного мита,
що дають можливість відтермінувати сплату
цих податків на строк від 30 до 90 днів.
5. Видача банком гарантій на забез-
печення оплати векселів
Гарантією платежу за векселем вважа-
ється безвідзивне зобов’язання платежу за
векселем зі строком пред’явлення вимоги.
Усі гарантії вважаються безвідзивними,
якщо не зазначене інше. Платіж має бути
виконаний проти пред’явлення письмової
вимоги платежу і, можливо, інших докумен-
тів відповідно до умов гарантії та чинного
законодавства.
Користь для клієнта
- Значне підвищення ліквідності векселя
та його ринкової вартості.
- Забезпечення оплати векселя.
6. Інкасування векселів
Інкасування векселів — це здійснення
банком за дорученням комітента (векселе-
держателя) операцій з векселями і супровід-
ними комерційними документами на підставі
одержаних від комітента інструкцій.
Коротка характеристика
Інкасування здійснюється за двома ви-
дами:
- чисте інкасо — інкасування векселів
без супровідних документів;
- документарне інкасо — інкасування
векселів з супровідними комерційними до-
кументами.
Сторонами в операції інкасування ви-
ступають:
- принципал (комітент, клієнт) — особа,
яка доручає банку операцію інкасування;
- банк-ремітент — банк, якому принци-
пал доручив операцію інкасування;
- інкасуючий банк — будь-який банк,
крім банку-ремітента, який здійснює пред’яв-
лення векселів і комерційних документів
платнику;
- платник — особа, якій повинно бути
зроблене пред’явлення векселів та комер-
ційних документів згідно з дорученням
інкасування.
Чисте і документарне інкасо векселів
Банк здійснює згідно з укладеним з векселе-
держателем договором про інкасування.
Користь для клієнта
- Банки можуть виконувати доручення
клієнтів швидше і дешевше завдяки більш
тісним та налагодженим зв’язкам між со-
бою.
- Клієнт звільняється від необхідності
контролювати терміни пред’явлення векселів
до акцептування чи оплати та безпосередньо
здійснювати їх пред’явлення, що вимагало б
затрат значно більших за розмір комісійної
винагороди, сплаченої банку.
7. Доміциляція векселів
Доміциляція векселів — прийняття бан-
ком від імені поручителя векселя до платежу
та його оплата за рахунок поручителя, який
може бути векселедавцем або акцептан-
том.
Оплата векселів, в яких Банк виступає
особливим платником (доміциліатом) — це
здійснення Банком за дорученням довірите-
ля-платника за векселем операцій з вексе-
лями на підставі одержаних від довірителя
інструкцій, тобто:
- здійснення платежу за векселями;
- прийом векселів до оплати від закон-
ного векселедержателя;
- передавання векселів платнику після
повної оплати векселя.
Користь для клієнта
- Спрощення розрахунків;
- Можливість здійснення розрахунку за
місцем знаходження пред’явника;
За умови виконання попереднього пере-
рахування коштів на доміциляційний рахунок,
клієнт звільняється від необхідності стежити
за терміном погашення векселя.
8. Консультації з операцій з цінними
паперами — Департамент цінних паперів,
представляючи інтереси ВАТ «КРЕДОБАНК»,
надає фахові консультації щодо способів та
інструментів здійснення вкладень в різно-
манітні цінні папери та фінансові деривативи
чи з інших операцій з фондовими інструмен-
тами;
9. Супровід та консалтингові послуги
при переведенні клієнтських цінних папе-
рів з однієї форми в іншу (з документарної в
бездокументарну і навпаки) дозволить клієн-
ту спростити облік прав власності інвесторів
на емітовані ним цінні папери, через зміну їх
форми з передачею обов’язків обліку від ре-
єстраторів до зберігачів (в т.ч. зберігач цінних
паперів ВАТ «КРЕДОБАНК») і навпаки.
10. Формування та диверсифікація
портфеля цінних паперів для клієнта
— розробка бізнес-плану інвестування
клієнтом в цінні папери з використанням різ-
номанітних підходів світової та української
практики, а також диверсифікація портфеля
з метою зменшення кредитного ризику, ри-
зику ліквідності, ризику волантильності та
«ризику на ризик».
11. Управління за дорученням клієнта
портфелем цінних паперів, включаючи
операції на організованому ринку, в т. ч. на
ПФТС — повне обслуговування клієнтського
портфеля цінних паперів, його диверсифі-
кація та забезпечення максимізації доходу
при оптимізації ризиків, забезпечення про-
центних доходів та доходів від спреду цін та
маржі позицій, а також можливість отримання
клієнтом доходів від реінвестування.
12. Повний супровід операцій клієнта
з цінними паперами — фахівці ВАТ «КРЕ-
ДОБАНК» забезпечують повний супровід
операції клієнта, формують документи, ство-
рюють «правильний» документообіг та схеми
руху грошових коштів з точки зору логістичної
інфраструктури операції та оптимізації про-
цесу її здійснення, таким чином, щоб кінцевий
продукт для клієнта мав вигляд «професійно
організованої та проведеної в стислі терміни
без значних затрат часу та коштів».
13. Доповненням до послуг, що нада-
ються Департаментом цінних паперів щодо
операцій з цінними паперами на фондовому
ринку, є депозитарна діяльність зберігача
цінних паперів. ВАТ «КРЕДОБАНК» на здій-
снення своєї депозитарної діяльності надає
клієнтам наступні послуги:
- обслуговування власників цінних
паперів, випущених в бездокументарній та
документарній формах;
- виконання функцій, пов’язаних зі збе-
ріганням цінних паперів;
- обслуговуванням обігу цінних паперів
на рахунках у цінних паперах та операцій емі-
тента щодо випущених ним цінних паперів;
- складання облікового реєстру рахунків
власників цінних паперів;
- переведення всього випуску цінних
паперів, випущених в документарній формі,
в бездокументарну форму;
- здійснення функцій номінального
утримувача;
- обслуговування інститутів спільного
інвестування та пенсійних фондів.
Комісійна плата
Комісійна оплата описаних вище послуг
ВАТ «КРЕДОБАНК» здійснюється на підставі
затверджених тарифів.
Запрошуємо клієнтів ознайомитися з
тарифами на конкретні послуги у найближчій
філії чи відділенні банку.
Комплексне обслуговування клієнтів на
фондовому ринку та факт, що банк працює на
ньому уже 16 років поспіль — це та перевага,
яку може запропонувати ВАТ «КРЕДОБАНК»
порівняно з іншими банками першої двадцят-
ки, що забезпечує йому імідж структури з уні-
версальністю обслуговування і максимально
відлагодженою та оптимізованою структурою
документообігу та руху потоків грошових
коштів, орієнтованою повністю та виключно
спрямованою на досягнення поставленої
мети та отримання клієнтом результативності
співпраці з банком.
Сергій ЗАЙКО, додаток №2 до журналу Наше Кредо
Особливості факторингових послуг банків
Факторинг є фінансовою послугою
і належить до кредитних операцій
банків. За договором факторингу
банк бере зобов’язання передати за плату
кошти в розпорядження клієнта, а клієнт
зобов’язується відступити банкові гро-
шову вимогу до дебітора, що випливає з
відносин клієнта з цим дебітором.
Факторингові послуги полягають у
наданні банком оплатної послуги з фінан-
сування клієнта під відступлення права
грошової вимоги останнього до дебітора
та передбачають (або не передбачають)
прийняття банком ризику виконання таких
вимог і прийом платежів, і/також надання
послуг з управління вказаними вимогами.
Плата за факторингову послугу здій-
снюється у формі винагороди за сукупність
наданих послуг (комісійна винагорода у ви-
гляді процентного доходу за факторингове
фінансування, як правило, вираженого
фіксованою сумою і отриманого авансом,
плюс комісії за інші надані послуги згідно з
тарифами банку). Оскільки договір факто-
рингу є договором з надання банком платної
фінансової послуги, то його договірною вар-
тістю є плата за надання такої послуги.
1. Основні конкурентні переваги фак-
торингу для клієнтів:
O можливість збільшення кількості потен-
ційних покупців за рахунок відтермінування
їхнього платежу (товарного кредиту) та від-
повідного збільшення обсягів поставок;
O можливість трансформації дебітор-
ської заборгованості в грошові кошти та
досягнення, таким чином, балансу грошо-
вих потоків, збільшення за рахунок цього
ліквідності та рентабельності поставок;
O можливість здійснення гуртових за-
купівель значних партій товарів і, відповідно,
підтримання розширеного асортименту,
за рахунок наявності обігових коштів, для
миттєвого задоволення вимог покупців;
O покращення ділового іміджу та
платоспроможності через можливість про-
ведення своєчасних розрахунків зі своїми
кредиторами;
O можливість перенесення функцій об-
ліку та контролю за своєчасним погашенням
дебіторської заборгованості на банк.
2. Основні конкурентні переваги фак-
торингу для дебіторів:
O можливість проведення розрахунків
з постачальниками з відтермінуванням
платежу після реалізації товару (послуг)
кінцевому споживачу;
O можливість користування товарним
кредитом без залучення банківських кре-
дитів;
O можливість збільшення обсягів за-
купок з відтермінуванням платежу.
3. Основні переваги факторингу для
банку:
O посилення ділових стосунків з клієн-
тами в результаті пропозиції для них додат-
кової конкурентоспроможної послуги;
O додаткова можливість збільшення
клієнтської бази в результаті залучення на
обслуговування платоспроможних покупців
постачальника;
O збільшення ресурсної бази банку в
результаті збільшення у клієнтів обсягів гро-
шових надходжень на поточні рахунки вна-
слідок зростання у них обсягів поставок;
O диверсифікація кредитного ризику
між дебіторами;
O можливість отримання банком до-
даткових джерел доходів.
4. Ризики, притаманні факторингу:
O вірогідне зниження платоспромож-
ності дебіторів;
O відсутність грошових потоків у клі-
єнта за поточним рахунком у банку, що
унеможливлює у разі регресу списання
коштів з поточного рахунку клієнта на по-
гашення простроченої заборгованості за
факторинговими операціями;
O наявність підвищених кредитних
ризиків за умови незначної кількості дебі-
торів, або концентрації значної суми за-
боргованості за одним із дебіторів;
O ризик втрати застави.
Владислав ПЕТРИК, додаток №2 до журналу Наше Кредо
і належить до кредитних операцій
банків. За договором факторингу
банк бере зобов’язання передати за плату
кошти в розпорядження клієнта, а клієнт
зобов’язується відступити банкові гро-
шову вимогу до дебітора, що випливає з
відносин клієнта з цим дебітором.
Факторингові послуги полягають у
наданні банком оплатної послуги з фінан-
сування клієнта під відступлення права
грошової вимоги останнього до дебітора
та передбачають (або не передбачають)
прийняття банком ризику виконання таких
вимог і прийом платежів, і/також надання
послуг з управління вказаними вимогами.
Плата за факторингову послугу здій-
снюється у формі винагороди за сукупність
наданих послуг (комісійна винагорода у ви-
гляді процентного доходу за факторингове
фінансування, як правило, вираженого
фіксованою сумою і отриманого авансом,
плюс комісії за інші надані послуги згідно з
тарифами банку). Оскільки договір факто-
рингу є договором з надання банком платної
фінансової послуги, то його договірною вар-
тістю є плата за надання такої послуги.
1. Основні конкурентні переваги фак-
торингу для клієнтів:
O можливість збільшення кількості потен-
ційних покупців за рахунок відтермінування
їхнього платежу (товарного кредиту) та від-
повідного збільшення обсягів поставок;
O можливість трансформації дебітор-
ської заборгованості в грошові кошти та
досягнення, таким чином, балансу грошо-
вих потоків, збільшення за рахунок цього
ліквідності та рентабельності поставок;
O можливість здійснення гуртових за-
купівель значних партій товарів і, відповідно,
підтримання розширеного асортименту,
за рахунок наявності обігових коштів, для
миттєвого задоволення вимог покупців;
O покращення ділового іміджу та
платоспроможності через можливість про-
ведення своєчасних розрахунків зі своїми
кредиторами;
O можливість перенесення функцій об-
ліку та контролю за своєчасним погашенням
дебіторської заборгованості на банк.
2. Основні конкурентні переваги фак-
торингу для дебіторів:
O можливість проведення розрахунків
з постачальниками з відтермінуванням
платежу після реалізації товару (послуг)
кінцевому споживачу;
O можливість користування товарним
кредитом без залучення банківських кре-
дитів;
O можливість збільшення обсягів за-
купок з відтермінуванням платежу.
3. Основні переваги факторингу для
банку:
O посилення ділових стосунків з клієн-
тами в результаті пропозиції для них додат-
кової конкурентоспроможної послуги;
O додаткова можливість збільшення
клієнтської бази в результаті залучення на
обслуговування платоспроможних покупців
постачальника;
O збільшення ресурсної бази банку в
результаті збільшення у клієнтів обсягів гро-
шових надходжень на поточні рахунки вна-
слідок зростання у них обсягів поставок;
O диверсифікація кредитного ризику
між дебіторами;
O можливість отримання банком до-
даткових джерел доходів.
4. Ризики, притаманні факторингу:
O вірогідне зниження платоспромож-
ності дебіторів;
O відсутність грошових потоків у клі-
єнта за поточним рахунком у банку, що
унеможливлює у разі регресу списання
коштів з поточного рахунку клієнта на по-
гашення простроченої заборгованості за
факторинговими операціями;
O наявність підвищених кредитних
ризиків за умови незначної кількості дебі-
торів, або концентрації значної суми за-
боргованості за одним із дебіторів;
O ризик втрати застави.
Владислав ПЕТРИК, додаток №2 до журналу Наше Кредо
Як скласти інвестиційний бізнес-план?
Становлення ринкової системи господарювання в Україні
потребує принципово нових підходів до організації залучення ін-
вестицій. Нестача капіталу — одна з головних перешкод на шляху
розвитку нашої економіки. Нині вітчизняним підприємствам вкрай
необхідні додаткові фінансові потоки, які б стали каталізатором
економічного розвитку.
Необхідні підприємствам фінансові ресурси можна залучати
різними шляхами. Та в переважній більшості випадків ця робота
розпочинається з розробки інвестиційного проекту і бізнес-плану.
Без них практична реалізація будь-якого інвестиційного проекту
значно ускладнюється, а то й зовсім унеможливлюється.
РОЗПОЧАТИ потрібно з титульної сторінки.
Вона повинна містити назву бізнес-
плану, прізвища й адреси власників бізнесу,
керівника підприємства, а також — реквізи-
ти фірми-розробника проекту. Бажано, щоб
назва проекту у стислій формі відображала
його суть та результати.
Повноцінний, професійно складений
бізнес-план інвестиційного проекту має
певну кількість розділів. Розглянемо осно-
вні з них.
Резюме
У ньому подають короткий опис бізнесу
та висвітлюють його ключові завдання і
характеристики (суть і мету; проектний
обсяг реалізації; термін його досягнення;
строк окупності тощо). Зазначений розділ
практично узагальнює увесь бізнес-план,
а тому його слід писати насамкінець. У
резюме включають основні тези кожного
розділу бізнес-плану, причому в тому роз-
різі, в якому їх хоче бачити інвестор, банк,
партнер чи інші суб’єкти, яким адресовано
бізнес-план. Крім того, необхідно виклас-
ти інформацію про ринкові тенденції, а
також — про прибутковість та окупність
інвестиції.
Обсяг резюме має не перевищувати
2-3 сторінок, адже в ньому слід відповісти
лише на одне — основне — питання: чому
необхідно інвестувати саме в цю фірму.
Опис підприємства
Зазначають назву, адресу та контактні
телефони підприємства, його правовий
статус і організаційно-правову форму.
Коротко описують історію, основні етапи
розвитку підприємства та сферу діяльності,
в яку мають бути вкладені інвестиції. Та-
кож слід подати коротку інформацію про
наявність земельної ділянки, виробничих
площ, технологій, обладнання, транспорту,
енергозабезпечення, зв’язку, транспорт-
ного сполучення, персоналу, ліцензій,
дозволів, патентів.
Ключовим питанням є опис менеджмен-
ту підприємства, його досвіду та досягнень,
який переконав би інвестора, що проект
здійснюють кваліфіковані та зацікавлені в
успіху справи люди.
Опис продукту чи послуги
Характеризують продукцію (послу-
гу), яка має реалізовуватися. Зокрема,
описують її переваги, унікальні якості чи
можливості.
Зазначають, чи потрібен патент, автор-
ські права або певні статутні положення,
які обумовлюють відповідну діяльність
підприємства.
Характеризують аналогічну продукцію
конкурентів, подають вигідні для фірми
порівняння. Аргументи на зразок “У нас
ціни на 10-15% будуть нижчими” не завжди
переконливі. Важливішими є якість і надій-
ність продукції. Для більшої наочності варто
додавати фотографії продукції.
Аналіз ринку
У цьому розділі аналізують ринок, на
якому буде функціонувати підприємство.
Зокрема:
O характеризують попит у коротко- та
довгостроковому періоді, дають пояснення,
чому він має бути саме таким;
O аналізують сезонні та рекламні
фактори ринку;
O ринок, на якому має діяти підпри-
ємство, порівнюють з ринками сусідніх
країн;
O подають огляд преси з відповідними
прогнозами;
O роблять аналіз сегментів ринку,
визначають цільовий сегмент, на якому ді-
ятиме підприємство, оцінюють його місце
на ринку, нинішню і прогнозовану ринкову
частку;
O аналізують сьогоднішніх та майбут-
ніх, прямих і (за їх відсутності) непрямих
конкурентів, товари-замінники, ключові
фактори успіху (серед них, наприклад,
може бути бренд для харчової промисло-
вості, місце розташування для автозаправ-
них станцій).
Маркетинговий план
Він має відобразити маркетингову
політику підприємства та його конкуренто-
спроможність.
Із цією метою необхідно:
O підготувати S.W.O.T. — аналіз бізне-
су, тобто описати сильні та слабкі сторони
підприємства, його можливості й загрози
функціонуванню;
O визначити стратегічну мету в довго-
строковому періоді.
O мету і завдання маркетингової ді-
яльності;
O проаналізувати результати маркетин-
гових досліджень щодо споживчої цінності
продукції (послуг), яка буде запропонована
ринку;
O скласти і обґрунтувати план та канали
збуту продукції, описати методи продажу;
O пояснити цінову політику;
O розробити план просування продукції
(послуг) на ринку та описати методи, які з
цією метою будуть використані.
План пошуку і трансферту технологій
Необхідно обґрунтувати доцільність:
O трансферту технологій з метою
забезпечення створення конкурентоспро-
можної продукції на основі нових сучасних
технологій і виробничих процесів;
O модернізації матеріально-технічної
бази підприємства;
O витрат, пов’язаних із розвитком на-
укомістких виробництв, впровадженням
новітніх наукових досягнень, створенням
нових зразків продукції і підвищенням тех-
ніко-технологічного рівня підприємства.
Основна діяльність (план виробництва)
У цьому розділі наголошують на пере-
вагах розташування підприємства та орга-
нізації виробництва. Зокрема, описують:
O місце розташування підприємства,
наявність необхідних комунікацій та інф-
раструктури;
O необхідні ресурси та основні засади
організації роботи фірми.
До розділу також включають план прода-
жу продукції та перелік основних споживачів;
план забезпечення підприємства сировиною
і комплектуючими, перелік основних поста-
чальників; розрахунок витрат, пов’язаних із
підготовкою, освоєнням, виробництвом та
реалізацією продукту (послуги); план-графік
виробництва.
Інвестиційний план Розділ повинен містити:
O відомості про мету отримання інвестицій;
O очікуваний (необхідний) їх обсяг,
розподілений за напрямами використання
(капітальні інвестиції; інвестиції, призначені
для поповнення обігових коштів, тощо);
O про участь суб’єкта в реалізації інвес-
тиційного проекту (сума коштів, їх частка у
вартості проекту);
O стратегію розвитку інвестиційного
проекту;
O обґрунтування джерела власних
коштів, залучених для реалізації проекту;
O досвід співпраці з інвесторами;
O інформацію про форму та напрями
співпраці з інвесторами;
O графік реалізації проекту.
У розділі необхідно також подати до-
кладний опис предмета інвестиції — назву
виробника, обґрунтування його обрання,
назву та характеристику і вартість об’єкта
інвестиції, умови постачання, порядок роз-
рахунків з контрагентом — постачальником
об’єкта інвестиції, умови виконання пуско-
налагоджувальних робіт, відомості про на-
явність гарантій виробника/постачальника
(контракту, рамкової угоди, протоколу про
наміри) тощо.
Фінансовий план
Містить розрахунки у вигляді таблиць,
що базуються на даних, поданих у попе-
редніх розділах. Усі таблиці повинні супро-
воджувати коментарі. Припущення мають
бути обґрунтованими чи поясненими.
Таблиці відображають:
O суму необхідних для здійснення про-
екту коштів і джерела їх залучення;
O використання кредитів комерційних
банків для реалізації проекту (обґрунтуван-
ня необхідності отримання і суми кредиту;
перелік та оцінка майна, яке пропонується
в заставу; графік і джерела погашення
кредиту та сплати відсотків);
O калькуляцію собівартості та ціноут-
ворення (зазначені в ній ціни бажано порів-
няти з ринковими та з цінами на аналогічну
продукцію інших суб’єктів підприємницької
діяльності);
O планові обсяги реалізації послуг;
O фінансові розрахунки, зокрема
грошових потоків, прибутків/збитків, про-
гнозований баланс, розрахунок точки без-
збитковості (тобто обсяг продажу, за якого
доходи дорівнюватимуть видаткам);
O термін окупності інвестицій та показ-
ники рентабельності підприємства;
O пояснення усіх припущень;
O розрахунок чистої теперішньої вар-
тості (NPV) та внутрішньої ставки прибут-
ковості (IRR) проекту.
План охорони довкілля
Такий розділ теж неодмінно повинен бути
в бізнес-плані. Він, як правило, містить:
O інформацію про відповідність про-
екту вимогам чинного законодавства та
нормативним документам із питань охоро-
ни навколишнього середовища;
O оцінку впливу наслідків реалізації
інвестиційного проекту на довкілля та роз-
рахунок можливих штрафів;
O розрахунок витрат на охорону дов-
кілля;
O перелік заходів із попередження
можливого негативного впливу проекту на
довкілля.
Управління, організація та персонал підприємства
У розділі подають інформацію про орга-
нізаційну структуру підприємства та основні
дані про ключовий персонал. Зокрема, за-
значають вік працівника, освіту, відомості
про досвід роботи. Стисло викладають
також головні вимоги до персоналу.
Оцінка та форми страхування ризиків
У цьому розділі досліджують ризики,
які можуть виникнути в процесі виконання
бізнес-плану. Інакше кажучи, потрібно дати
аргументовані відповіді на такі основні за-
питання:
O Які існують ризики, пов’язані з не-
дотриманням запланованого графіка ви-
конання бізнес-плану?
O Чи чутливим є обраний бізнес до
впливу інфляції, падіння курсу національної
валюти, збільшення облікової ставки НБУ?
O Наскільки він чутливий до зростання
конкуренції на ринку?
O Які є можливості подолання кризових
ситуацій, наприклад, критичного стану гро-
шових потоків (дефіциту грошей на певну
дату)?
O Які форми страхування ризиків до-
ступні підприємству?
Додатки
Це:
O контракти, пов’язані з придбанням
сировини та комплектуючих виробів;
O контракти пов’язані із реалізацію
продукції;
O розшифровка окремих статей ба-
лансу (серед них — основні засоби; не-
завершене виробництво; незавершене
будівництво; дебіторська і кредиторська
заборгованість; товарні та виробничі за-
паси, обігові та необігові активи; витрати
майбутніх періодів; збитки; непогашені
кредити тощо).
Насамкінець зауважимо: ретельне
техніко-економічне дослідження ефек-
тивності та розробка інвестиційного про-
екту — доволі трудомісткий процес, який
передбачає великий обсяг розрахунків.
Тож для підвищення продуктивності ви-
конання цих робіт необхідно використо-
вувати сучасні інформаційні технології.
Науково-дослідний інститут Міністерства
економіки та євроінтеграції України своїм
листом за № 14/148 від 27.03.2000 року
рекомендував для розробки інвестицій-
них проектів, підготовки та аналізу бізнес-
планів і техніко-економічних обґрунтувань
(ТЕО) використовувати інформаційну
технологію PROJECT EXPERT
Лев КЛЬОБА, додаток №2 до журналу Наше Кредо
потребує принципово нових підходів до організації залучення ін-
вестицій. Нестача капіталу — одна з головних перешкод на шляху
розвитку нашої економіки. Нині вітчизняним підприємствам вкрай
необхідні додаткові фінансові потоки, які б стали каталізатором
економічного розвитку.
Необхідні підприємствам фінансові ресурси можна залучати
різними шляхами. Та в переважній більшості випадків ця робота
розпочинається з розробки інвестиційного проекту і бізнес-плану.
Без них практична реалізація будь-якого інвестиційного проекту
значно ускладнюється, а то й зовсім унеможливлюється.
РОЗПОЧАТИ потрібно з титульної сторінки.
Вона повинна містити назву бізнес-
плану, прізвища й адреси власників бізнесу,
керівника підприємства, а також — реквізи-
ти фірми-розробника проекту. Бажано, щоб
назва проекту у стислій формі відображала
його суть та результати.
Повноцінний, професійно складений
бізнес-план інвестиційного проекту має
певну кількість розділів. Розглянемо осно-
вні з них.
Резюме
У ньому подають короткий опис бізнесу
та висвітлюють його ключові завдання і
характеристики (суть і мету; проектний
обсяг реалізації; термін його досягнення;
строк окупності тощо). Зазначений розділ
практично узагальнює увесь бізнес-план,
а тому його слід писати насамкінець. У
резюме включають основні тези кожного
розділу бізнес-плану, причому в тому роз-
різі, в якому їх хоче бачити інвестор, банк,
партнер чи інші суб’єкти, яким адресовано
бізнес-план. Крім того, необхідно виклас-
ти інформацію про ринкові тенденції, а
також — про прибутковість та окупність
інвестиції.
Обсяг резюме має не перевищувати
2-3 сторінок, адже в ньому слід відповісти
лише на одне — основне — питання: чому
необхідно інвестувати саме в цю фірму.
Опис підприємства
Зазначають назву, адресу та контактні
телефони підприємства, його правовий
статус і організаційно-правову форму.
Коротко описують історію, основні етапи
розвитку підприємства та сферу діяльності,
в яку мають бути вкладені інвестиції. Та-
кож слід подати коротку інформацію про
наявність земельної ділянки, виробничих
площ, технологій, обладнання, транспорту,
енергозабезпечення, зв’язку, транспорт-
ного сполучення, персоналу, ліцензій,
дозволів, патентів.
Ключовим питанням є опис менеджмен-
ту підприємства, його досвіду та досягнень,
який переконав би інвестора, що проект
здійснюють кваліфіковані та зацікавлені в
успіху справи люди.
Опис продукту чи послуги
Характеризують продукцію (послу-
гу), яка має реалізовуватися. Зокрема,
описують її переваги, унікальні якості чи
можливості.
Зазначають, чи потрібен патент, автор-
ські права або певні статутні положення,
які обумовлюють відповідну діяльність
підприємства.
Характеризують аналогічну продукцію
конкурентів, подають вигідні для фірми
порівняння. Аргументи на зразок “У нас
ціни на 10-15% будуть нижчими” не завжди
переконливі. Важливішими є якість і надій-
ність продукції. Для більшої наочності варто
додавати фотографії продукції.
Аналіз ринку
У цьому розділі аналізують ринок, на
якому буде функціонувати підприємство.
Зокрема:
O характеризують попит у коротко- та
довгостроковому періоді, дають пояснення,
чому він має бути саме таким;
O аналізують сезонні та рекламні
фактори ринку;
O ринок, на якому має діяти підпри-
ємство, порівнюють з ринками сусідніх
країн;
O подають огляд преси з відповідними
прогнозами;
O роблять аналіз сегментів ринку,
визначають цільовий сегмент, на якому ді-
ятиме підприємство, оцінюють його місце
на ринку, нинішню і прогнозовану ринкову
частку;
O аналізують сьогоднішніх та майбут-
ніх, прямих і (за їх відсутності) непрямих
конкурентів, товари-замінники, ключові
фактори успіху (серед них, наприклад,
може бути бренд для харчової промисло-
вості, місце розташування для автозаправ-
них станцій).
Маркетинговий план
Він має відобразити маркетингову
політику підприємства та його конкуренто-
спроможність.
Із цією метою необхідно:
O підготувати S.W.O.T. — аналіз бізне-
су, тобто описати сильні та слабкі сторони
підприємства, його можливості й загрози
функціонуванню;
O визначити стратегічну мету в довго-
строковому періоді.
O мету і завдання маркетингової ді-
яльності;
O проаналізувати результати маркетин-
гових досліджень щодо споживчої цінності
продукції (послуг), яка буде запропонована
ринку;
O скласти і обґрунтувати план та канали
збуту продукції, описати методи продажу;
O пояснити цінову політику;
O розробити план просування продукції
(послуг) на ринку та описати методи, які з
цією метою будуть використані.
План пошуку і трансферту технологій
Необхідно обґрунтувати доцільність:
O трансферту технологій з метою
забезпечення створення конкурентоспро-
можної продукції на основі нових сучасних
технологій і виробничих процесів;
O модернізації матеріально-технічної
бази підприємства;
O витрат, пов’язаних із розвитком на-
укомістких виробництв, впровадженням
новітніх наукових досягнень, створенням
нових зразків продукції і підвищенням тех-
ніко-технологічного рівня підприємства.
Основна діяльність (план виробництва)
У цьому розділі наголошують на пере-
вагах розташування підприємства та орга-
нізації виробництва. Зокрема, описують:
O місце розташування підприємства,
наявність необхідних комунікацій та інф-
раструктури;
O необхідні ресурси та основні засади
організації роботи фірми.
До розділу також включають план прода-
жу продукції та перелік основних споживачів;
план забезпечення підприємства сировиною
і комплектуючими, перелік основних поста-
чальників; розрахунок витрат, пов’язаних із
підготовкою, освоєнням, виробництвом та
реалізацією продукту (послуги); план-графік
виробництва.
Інвестиційний план Розділ повинен містити:
O відомості про мету отримання інвестицій;
O очікуваний (необхідний) їх обсяг,
розподілений за напрямами використання
(капітальні інвестиції; інвестиції, призначені
для поповнення обігових коштів, тощо);
O про участь суб’єкта в реалізації інвес-
тиційного проекту (сума коштів, їх частка у
вартості проекту);
O стратегію розвитку інвестиційного
проекту;
O обґрунтування джерела власних
коштів, залучених для реалізації проекту;
O досвід співпраці з інвесторами;
O інформацію про форму та напрями
співпраці з інвесторами;
O графік реалізації проекту.
У розділі необхідно також подати до-
кладний опис предмета інвестиції — назву
виробника, обґрунтування його обрання,
назву та характеристику і вартість об’єкта
інвестиції, умови постачання, порядок роз-
рахунків з контрагентом — постачальником
об’єкта інвестиції, умови виконання пуско-
налагоджувальних робіт, відомості про на-
явність гарантій виробника/постачальника
(контракту, рамкової угоди, протоколу про
наміри) тощо.
Фінансовий план
Містить розрахунки у вигляді таблиць,
що базуються на даних, поданих у попе-
редніх розділах. Усі таблиці повинні супро-
воджувати коментарі. Припущення мають
бути обґрунтованими чи поясненими.
Таблиці відображають:
O суму необхідних для здійснення про-
екту коштів і джерела їх залучення;
O використання кредитів комерційних
банків для реалізації проекту (обґрунтуван-
ня необхідності отримання і суми кредиту;
перелік та оцінка майна, яке пропонується
в заставу; графік і джерела погашення
кредиту та сплати відсотків);
O калькуляцію собівартості та ціноут-
ворення (зазначені в ній ціни бажано порів-
няти з ринковими та з цінами на аналогічну
продукцію інших суб’єктів підприємницької
діяльності);
O планові обсяги реалізації послуг;
O фінансові розрахунки, зокрема
грошових потоків, прибутків/збитків, про-
гнозований баланс, розрахунок точки без-
збитковості (тобто обсяг продажу, за якого
доходи дорівнюватимуть видаткам);
O термін окупності інвестицій та показ-
ники рентабельності підприємства;
O пояснення усіх припущень;
O розрахунок чистої теперішньої вар-
тості (NPV) та внутрішньої ставки прибут-
ковості (IRR) проекту.
План охорони довкілля
Такий розділ теж неодмінно повинен бути
в бізнес-плані. Він, як правило, містить:
O інформацію про відповідність про-
екту вимогам чинного законодавства та
нормативним документам із питань охоро-
ни навколишнього середовища;
O оцінку впливу наслідків реалізації
інвестиційного проекту на довкілля та роз-
рахунок можливих штрафів;
O розрахунок витрат на охорону дов-
кілля;
O перелік заходів із попередження
можливого негативного впливу проекту на
довкілля.
Управління, організація та персонал підприємства
У розділі подають інформацію про орга-
нізаційну структуру підприємства та основні
дані про ключовий персонал. Зокрема, за-
значають вік працівника, освіту, відомості
про досвід роботи. Стисло викладають
також головні вимоги до персоналу.
Оцінка та форми страхування ризиків
У цьому розділі досліджують ризики,
які можуть виникнути в процесі виконання
бізнес-плану. Інакше кажучи, потрібно дати
аргументовані відповіді на такі основні за-
питання:
O Які існують ризики, пов’язані з не-
дотриманням запланованого графіка ви-
конання бізнес-плану?
O Чи чутливим є обраний бізнес до
впливу інфляції, падіння курсу національної
валюти, збільшення облікової ставки НБУ?
O Наскільки він чутливий до зростання
конкуренції на ринку?
O Які є можливості подолання кризових
ситуацій, наприклад, критичного стану гро-
шових потоків (дефіциту грошей на певну
дату)?
O Які форми страхування ризиків до-
ступні підприємству?
Додатки
Це:
O контракти, пов’язані з придбанням
сировини та комплектуючих виробів;
O контракти пов’язані із реалізацію
продукції;
O розшифровка окремих статей ба-
лансу (серед них — основні засоби; не-
завершене виробництво; незавершене
будівництво; дебіторська і кредиторська
заборгованість; товарні та виробничі за-
паси, обігові та необігові активи; витрати
майбутніх періодів; збитки; непогашені
кредити тощо).
Насамкінець зауважимо: ретельне
техніко-економічне дослідження ефек-
тивності та розробка інвестиційного про-
екту — доволі трудомісткий процес, який
передбачає великий обсяг розрахунків.
Тож для підвищення продуктивності ви-
конання цих робіт необхідно використо-
вувати сучасні інформаційні технології.
Науково-дослідний інститут Міністерства
економіки та євроінтеграції України своїм
листом за № 14/148 від 27.03.2000 року
рекомендував для розробки інвестицій-
них проектів, підготовки та аналізу бізнес-
планів і техніко-економічних обґрунтувань
(ТЕО) використовувати інформаційну
технологію PROJECT EXPERT
Лев КЛЬОБА, додаток №2 до журналу Наше Кредо
Великі перспективи малого бізнесу
Протягом останніх півтора року стосунки влади і бізнесу суттєво змі-
нилися — як в масштабах країни, так
і в масштабах області. Звісно, багато
проблем залишилося, однак у бага-
тьох сферах бізнесменам, особливо
«малим» та «середнім», жити стало
легше.
Про стан та проблеми малого біз-
несу у Львівській області розповідає
начальник головного управління еко-
номіки ЛОДА Микола ВОЗНЮК.
— Миколо Андрійовичу, як загалом
виглядає малий бізнес Львівщини з
точки зору статистики?
— В області функціонують понад 95,6
тис. суб’єктів малого бізнесу (фізичних та
юридичних осіб), що на 6,4% більше, ніж у
відповідний період минулого року, в тому
числі — 17 тис. малих підприємств та 78,6
тис. — підприємців — фізичних осіб.
У малому бізнесі зайнято 204 тис. осіб,
що на 1,6% більше, ніж у 2004 р., з них на
малих підприємствах — 126 тис. осіб.
За формами власності найбільше
працюючих зайнято на приватних підпри-
ємствах — 92% (118 тис. осіб), державних
— 1,6% (2 тис. осіб), комунальних — 6,4%
(9 тис. осіб).
Суб’єктами бізнесу у 2005 році ство-
рено 26606 робочих місць (+29% до
2004 р.)
Дедалі відчутнішою є участь малого
бізнесу в доходах місцевих бюджетів.
Питома вага надходжень у Зведений бю-
джет Львівської області становить 20%,
що на 0,16% більше, ніж у 2004 р., в тому
числі внески підприємців — фізичних осіб
— 4,4%.
Малими підприємствами реалізується
понад 16,7% загальнообласного обсягу ре-
алізованої продукції (робіт, послуг).
В середньому на 10 тис. осіб наявного
населення регіону припадає 64 малих
підприємства, що вище від середнього по-
казника по Україні. Середньоукраїнський
показник становить 60 одиниць.
— А як із підтримкою підприємниц-
тва з боку держави?
— Створено протягом 2005 року 5 аген-
цій регіонального розвитку, у поточному
році заплановано ще 4 АРР.
В області створено мережу регіональ-
них фондів підтримки підприємництва в
районах і містах обласного значення, де на
реалізацію заходів регіональних програм
з підтримки розвитку малого підприємництва передбачено 777,9 тис. грн., в тому
числі на виконання заходів Регіональної
програми на 2005 р. в обласному бюджеті
було передбачено 300 тис. грн., які пов-
ністю використано згідно з Напрямами
використання коштів обласного бюджету
на підтримку малого та середнього під-
приємництва. На 2006 рік передбачено
300 тис. грн.
— Чи є якісь позитивні результати
прискореного перегляду регуляторних
актів у сфері господарської діяльнос-
ті?
— В області прискорений перегляд
регуляторних актів у 2005 році завершено
і розпочато системну роботу щодо відсте-
ження результативності раніше прийнятих
регуляторних актів.
В масштабах області можна конста-
тувати наступне. Із запропонованого
переліку 679 регуляторних актів (серед
них були і регуляторні акти облдержад-
міністрації) 392 акти визнано такими, що
втратили чинність, 13 — переглянуто і 174
— залишено без змін.
Відповідна увага приділена послі-
довному відстеженню результативності
регуляторних актів, складаються звіти про
відстеження, які, згідно з чинним законо-
давством, оприлюднюються та подаються
до представництва Держпідприємництва
України у Львівській області.
Відповідно до Закону України «Про
засади державної регуляторної політики
у сфері господарської діяльності», в да-
ному напрямі залишаються дві основні
проблеми.
Перша — невідповідне і несвоєчасне
методологічне-консультаційне супрово-
дження виконання указів Президента
України та доручень уряду з боку спеці-
ально уповноваженого органу — пред-
ставництва Держпідприємництва України
у Львівській області спричинило суттєві
недоліки у виконанні зазначених норма-
тивно-правових актів та було причиною
несвоєчасності їх виконання протягом
червня-вересня 2005 р. Спільними зусил-
лями фахівців ситуацію було виправлено
на краще.
Друга проблема — недостатнє ви-
конання Закону України «Про засади
державної регуляторної політики у сфері
господарської діяльності» органами міс-
цевого самоврядування. Причиною є нео-
бов’язковість (факультативність) багатьох
положень цього закону для місцевих рад.
Як результат — розвиток підприємництва
та інвестиційна діяльність сповільнюють
свої темпи. Тому пропонуємо внести змі-
ни до даного закону України. Ми разом із
підприємницькою спільнотою спільними
зусиллями неодноразово готували про-
позиції до відповідних органів. Зрозуміло,
зміни в законах — справа тривала, і вирі-
шити це питання не так вже й легко, однак
поступ є, і це вже добре.
— Ще не так давно влада обіцяла
суттєво полегшити життя підприєм-
цям за допомогою «єдиного вікна». Чи
ефективно працюють «вікна» Львів-
ської області?
— В області завершено роботу із нала-
годження діяльності єдиних реєстраційних
вікон. Після ряду нарад з усіма причет-
ними до реєстраційних та післяреєстра-
ційних процедур структурами розпочали
роботу єдині реєстраційні офіси в усіх
регіонах, а в більшості — за принципом
організаційної єдності.
В більшості районів передача даних
здійснюється модемним зв’язком, що спо-
вільнює роботу. Крім того, незважаючи на
те, що інформація з ЄДР для постановки
на облік в органах державної податкової
служби, Пенсійного фонду, фондів соці-
ального страхування передається в елек-
тронному вигляді, дані органи додатково
вимагають від підприємців окремо подава-
ти заяви для постановки на облік.
Проблематичним залишається ряд
питань, зокрема:
O Покращення нормативно-правового
забезпечення «єдиного вікна», особливо
в частині регламентації документообігу
між суб’єктами після реєстраційних про-
цедур (так звана проблема уніфікації
документів). На практиці це часто-густо ви-
ливається для підприємця в необхідність
подавати документи/інформацію прямо
не передбачену профільним законом,
але регламентовану тим чи іншим підза-
конним актом.
O Вдосконалення програмного забез-
печення ведення державного реєстру та
вдосконалення і уніфікації електронного
документообігу. На нашу думку, до цієї
процедури повинен бути причетний визна-
чений національний оператор з відповід-
ними законними повноваженнями.
— А якою є ситуація з дозвільними
офісами?
— На території області проведено
відповідну роботу із запровадження ви-
дачі документів дозвільного характеру за
принципом організаційної єдності. Для
організації роботи єдиних дозвільних
офісів в області свою допомогу надавали
і міжнародні організації, зокрема проект
БІЗПРО. Так, за його сприяння дозвільні
офіси відкриті та функціонують у містах
Дрогобичі, Червонограді, Моршині, а також
дозвільний офіс в м. Кам’янці-Бузькій.
Після проведення належної підготов-
чої та методологічної роботи з 6 січня
2006 р. єдині дозвільні офіси працюють
на Львівщині за принципом організаційної
єдності в повному обсязі.
Підприємцям, думаю, буде цікаво і
корисно дізнатися, що з 5 жовтня 2006
року набуде чинності наступна норма
Закону України «Про дозвільну систему
у сфері господарської діяльності». Від-
повідно до частини першої статті 4 цього
закону необхідність одержання документа
дозвільного характеру; дозвільний орган,
уповноважений видавати такі документи;
платність або безоплатність видачі до-
кумента дозвільного характеру; строк
прийняття про видачу або відмову у видачі
дозвільного документа; вичерпний перелік
підстав для відмови у видачі документа
дозвільного характеру — всі ці відносини
мають регулюватися виключно відповідни-
ми законами. Таким чином система видачі
дозволів на розміщення об’єкта торгівлі та
сфери послуг стане набагато прозорішою і
впорядкованішою.
— Чи є проблеми, які потребують
оперативного вирішення на централь-
ному рівні?
— Є, звичайно. Найперше — потрібно
затвердити розміри тарифів, у тому числі їх
граничні розміри на проведення дозвільни-
ми органами обстежень (експертиз).
Потрібно визначити статус адміністра-
тора щодо виконання функцій з видачі
документів дозвільного характеру, умови
його оплати праці та категорії посад. Та-
кож існує проблема перегляду норматив-
но-технічних документів, на підставі яких
видаються дозволи (СНиП/ДБН, СанПіН
та інші), на предмет їх модернізації та
гармонізації.
Ще одна проблема — ліквідація про-
галин в законодавстві, що заважають
ефективному виконанню на практиці норм
і положень «дозвільного закону» і ви-
никли через останнє твердження робочої
групи Держкомзему України про те, що
ця структура та її регіональні органи не
здійснюють видачі документів дозвільно-
го характеру та не належать до системи
дозвільних органів.
Марина ОЛІЙНИК, додаток №2 до журналу Наше Кредо
нилися — як в масштабах країни, так
і в масштабах області. Звісно, багато
проблем залишилося, однак у бага-
тьох сферах бізнесменам, особливо
«малим» та «середнім», жити стало
легше.
Про стан та проблеми малого біз-
несу у Львівській області розповідає
начальник головного управління еко-
номіки ЛОДА Микола ВОЗНЮК.
— Миколо Андрійовичу, як загалом
виглядає малий бізнес Львівщини з
точки зору статистики?
— В області функціонують понад 95,6
тис. суб’єктів малого бізнесу (фізичних та
юридичних осіб), що на 6,4% більше, ніж у
відповідний період минулого року, в тому
числі — 17 тис. малих підприємств та 78,6
тис. — підприємців — фізичних осіб.
У малому бізнесі зайнято 204 тис. осіб,
що на 1,6% більше, ніж у 2004 р., з них на
малих підприємствах — 126 тис. осіб.
За формами власності найбільше
працюючих зайнято на приватних підпри-
ємствах — 92% (118 тис. осіб), державних
— 1,6% (2 тис. осіб), комунальних — 6,4%
(9 тис. осіб).
Суб’єктами бізнесу у 2005 році ство-
рено 26606 робочих місць (+29% до
2004 р.)
Дедалі відчутнішою є участь малого
бізнесу в доходах місцевих бюджетів.
Питома вага надходжень у Зведений бю-
джет Львівської області становить 20%,
що на 0,16% більше, ніж у 2004 р., в тому
числі внески підприємців — фізичних осіб
— 4,4%.
Малими підприємствами реалізується
понад 16,7% загальнообласного обсягу ре-
алізованої продукції (робіт, послуг).
В середньому на 10 тис. осіб наявного
населення регіону припадає 64 малих
підприємства, що вище від середнього по-
казника по Україні. Середньоукраїнський
показник становить 60 одиниць.
— А як із підтримкою підприємниц-
тва з боку держави?
— Створено протягом 2005 року 5 аген-
цій регіонального розвитку, у поточному
році заплановано ще 4 АРР.
В області створено мережу регіональ-
них фондів підтримки підприємництва в
районах і містах обласного значення, де на
реалізацію заходів регіональних програм
з підтримки розвитку малого підприємництва передбачено 777,9 тис. грн., в тому
числі на виконання заходів Регіональної
програми на 2005 р. в обласному бюджеті
було передбачено 300 тис. грн., які пов-
ністю використано згідно з Напрямами
використання коштів обласного бюджету
на підтримку малого та середнього під-
приємництва. На 2006 рік передбачено
300 тис. грн.
— Чи є якісь позитивні результати
прискореного перегляду регуляторних
актів у сфері господарської діяльнос-
ті?
— В області прискорений перегляд
регуляторних актів у 2005 році завершено
і розпочато системну роботу щодо відсте-
ження результативності раніше прийнятих
регуляторних актів.
В масштабах області можна конста-
тувати наступне. Із запропонованого
переліку 679 регуляторних актів (серед
них були і регуляторні акти облдержад-
міністрації) 392 акти визнано такими, що
втратили чинність, 13 — переглянуто і 174
— залишено без змін.
Відповідна увага приділена послі-
довному відстеженню результативності
регуляторних актів, складаються звіти про
відстеження, які, згідно з чинним законо-
давством, оприлюднюються та подаються
до представництва Держпідприємництва
України у Львівській області.
Відповідно до Закону України «Про
засади державної регуляторної політики
у сфері господарської діяльності», в да-
ному напрямі залишаються дві основні
проблеми.
Перша — невідповідне і несвоєчасне
методологічне-консультаційне супрово-
дження виконання указів Президента
України та доручень уряду з боку спеці-
ально уповноваженого органу — пред-
ставництва Держпідприємництва України
у Львівській області спричинило суттєві
недоліки у виконанні зазначених норма-
тивно-правових актів та було причиною
несвоєчасності їх виконання протягом
червня-вересня 2005 р. Спільними зусил-
лями фахівців ситуацію було виправлено
на краще.
Друга проблема — недостатнє ви-
конання Закону України «Про засади
державної регуляторної політики у сфері
господарської діяльності» органами міс-
цевого самоврядування. Причиною є нео-
бов’язковість (факультативність) багатьох
положень цього закону для місцевих рад.
Як результат — розвиток підприємництва
та інвестиційна діяльність сповільнюють
свої темпи. Тому пропонуємо внести змі-
ни до даного закону України. Ми разом із
підприємницькою спільнотою спільними
зусиллями неодноразово готували про-
позиції до відповідних органів. Зрозуміло,
зміни в законах — справа тривала, і вирі-
шити це питання не так вже й легко, однак
поступ є, і це вже добре.
— Ще не так давно влада обіцяла
суттєво полегшити життя підприєм-
цям за допомогою «єдиного вікна». Чи
ефективно працюють «вікна» Львів-
ської області?
— В області завершено роботу із нала-
годження діяльності єдиних реєстраційних
вікон. Після ряду нарад з усіма причет-
ними до реєстраційних та післяреєстра-
ційних процедур структурами розпочали
роботу єдині реєстраційні офіси в усіх
регіонах, а в більшості — за принципом
організаційної єдності.
В більшості районів передача даних
здійснюється модемним зв’язком, що спо-
вільнює роботу. Крім того, незважаючи на
те, що інформація з ЄДР для постановки
на облік в органах державної податкової
служби, Пенсійного фонду, фондів соці-
ального страхування передається в елек-
тронному вигляді, дані органи додатково
вимагають від підприємців окремо подава-
ти заяви для постановки на облік.
Проблематичним залишається ряд
питань, зокрема:
O Покращення нормативно-правового
забезпечення «єдиного вікна», особливо
в частині регламентації документообігу
між суб’єктами після реєстраційних про-
цедур (так звана проблема уніфікації
документів). На практиці це часто-густо ви-
ливається для підприємця в необхідність
подавати документи/інформацію прямо
не передбачену профільним законом,
але регламентовану тим чи іншим підза-
конним актом.
O Вдосконалення програмного забез-
печення ведення державного реєстру та
вдосконалення і уніфікації електронного
документообігу. На нашу думку, до цієї
процедури повинен бути причетний визна-
чений національний оператор з відповід-
ними законними повноваженнями.
— А якою є ситуація з дозвільними
офісами?
— На території області проведено
відповідну роботу із запровадження ви-
дачі документів дозвільного характеру за
принципом організаційної єдності. Для
організації роботи єдиних дозвільних
офісів в області свою допомогу надавали
і міжнародні організації, зокрема проект
БІЗПРО. Так, за його сприяння дозвільні
офіси відкриті та функціонують у містах
Дрогобичі, Червонограді, Моршині, а також
дозвільний офіс в м. Кам’янці-Бузькій.
Після проведення належної підготов-
чої та методологічної роботи з 6 січня
2006 р. єдині дозвільні офіси працюють
на Львівщині за принципом організаційної
єдності в повному обсязі.
Підприємцям, думаю, буде цікаво і
корисно дізнатися, що з 5 жовтня 2006
року набуде чинності наступна норма
Закону України «Про дозвільну систему
у сфері господарської діяльності». Від-
повідно до частини першої статті 4 цього
закону необхідність одержання документа
дозвільного характеру; дозвільний орган,
уповноважений видавати такі документи;
платність або безоплатність видачі до-
кумента дозвільного характеру; строк
прийняття про видачу або відмову у видачі
дозвільного документа; вичерпний перелік
підстав для відмови у видачі документа
дозвільного характеру — всі ці відносини
мають регулюватися виключно відповідни-
ми законами. Таким чином система видачі
дозволів на розміщення об’єкта торгівлі та
сфери послуг стане набагато прозорішою і
впорядкованішою.
— Чи є проблеми, які потребують
оперативного вирішення на централь-
ному рівні?
— Є, звичайно. Найперше — потрібно
затвердити розміри тарифів, у тому числі їх
граничні розміри на проведення дозвільни-
ми органами обстежень (експертиз).
Потрібно визначити статус адміністра-
тора щодо виконання функцій з видачі
документів дозвільного характеру, умови
його оплати праці та категорії посад. Та-
кож існує проблема перегляду норматив-
но-технічних документів, на підставі яких
видаються дозволи (СНиП/ДБН, СанПіН
та інші), на предмет їх модернізації та
гармонізації.
Ще одна проблема — ліквідація про-
галин в законодавстві, що заважають
ефективному виконанню на практиці норм
і положень «дозвільного закону» і ви-
никли через останнє твердження робочої
групи Держкомзему України про те, що
ця структура та її регіональні органи не
здійснюють видачі документів дозвільно-
го характеру та не належать до системи
дозвільних органів.
Марина ОЛІЙНИК, додаток №2 до журналу Наше Кредо
Підписатися на:
Дописи (Atom)